неділя, 18 серпня 2013 р.
понеділок, 12 серпня 2013 р.
понеділок, 29 липня 2013 р.
пʼятниця, 26 липня 2013 р.
Пошук (Ховківка - Терешки)
Пошук (Ховківка - Терешки)
Ця історія почалася ще восени минулого року.
Наша знаменита Катерина Іванівна привела до мене чоловіка, який розшукував могилу свого дядька.
Сержант Олещенко Михайло Дмитрович, 1924р.н. загинув 31.01.1944р..
Його рідні, в тому числі і рідні сестри- близнята, 1937р.н. проживають в Оренбурській обл.
І тільки племінник Олещенко Вадим мешкає в Кривому Розі.
Вадим об"їздив всі навколишні села, був у військоматі, але слідів про свого родича не знайшов.
Так як я вже трохи займався цим питанням, то вони звернулися до мене.
І що я нарив?
Гвардії сержант, командир відділення 7-ї ГМСБ загинув 31.01.1944р. і похований
на північний захід від Шполи - 3км по дорозі, яка веде на Сигнаївку.
Але звідки міряти ці 3 км? А до Сигнаївки 8 км. І як вияснилося потім, ще в 5о-ті роки
дорога на Сигнаївку пролягала південніше нинішьньої.
І тут сусідка говорить, що вона доглядає за двома могилами радянських солдат, які поховані біля її мами. Потім появилася публікація в міській газеті, що Коваленко Василь доглядає могилу невідомого солдата. Могили знаходяться на старому кладовищі, яке називається "Єврейське"
(Там поховані і православні)
Поїхали, подивилися, зробили фото. Зайшли до голови міста. Вадим готовий допомогти
в перепохованні в Парк Слави.
Але...Кладовище дійсно знаходиться на північний захід від дороги, але відстань там
меншк 1 км.
Проходить час і.....УДАЧА!!!
Я знахожу карту 1944р, де вказано місце поховання Михайла. Це берег річки Ховківка, приблизно за за 2 км від міста. Проїхати туди зимою чи осінню-неможливо. Ждемо весни.
Прийшло літо. Дороги висохли. Приїхав Вадим і ми поїхали.
Я вже виміряв, , що від траси треба проїхати по польовій дорозі 2 км 270 метрів.. Їдемо. Дороги практично немає. Проїзжаємо цю відстань.
Тепер треба повернути на 90 градусів ліворуч і добратися до русла річки.
Але туди дороги немає. Їдемо на хутір Ховківка.
Знаходимо бувшого голову сільради с.Терешки, до складу якої і входить хутір.
Він говорить,, що були поховані солдати на хуторі, але їх останки перенесли в Терешки.
Їдемо туди, хоча Вадим там вже був і знає, що в списках Михайла немає.
Роблю фото братської могили. Голови сільради немає.
Вертаємося в Шполу І начинаємо прочісувати вулицю, яка з найблизчою до дороги, яка веде на хутір. Шукаємо старожилів. Можливо хтось пам"ятає якусь стару солдатську могилу. Але дарма.
І тут зустрічаємо мого знайомого Івана, який говорить, що приблизно в тому районі він бачив пірамідку з дерева. Зазвичай, на могилах солдатів ставили пірамідки.
Їхати Іван не хоче-треба закриавати консервацію. Домовляємося на завтра, на 7 год ранку.
Вдома я включаю "Планета Земля" і бачу , що те місце, на яке вказав Іван. знаходиться значно західніше. Але вранці Їдемо і по дорозі мені все стало ясно.
Коли Іван описав ту пірамідку, я зрозумів, що це звичайний геодезичний знак, який є і на моїй карті.
Приїхали, але і цього знака не знайшли.
Вертаємося до річки Ховківка. Перед самим містом тут зробилт ставок - приватна власність.
Проїхати на той берег не дають. Ідемо пішки. З нами поводир-місцевий пес.
Ставок закінчується, але пройти до русла річки неможливо. Хащі, Джунглі!! Все заросло.
В мене був орінтіір: могила повинна бути метрів за 300 від посадки, яка виросла вже після війни.
Доходимо і тут я зумів пробратися до бувшого гирла річки і зробити фото., Десь тут похований Олещенко Михайло в далекому 1944р.
Вадим хоче тут встановити пам"ятний знак. З цим і вертаємося в місто.
А що було далі? ОО!! Далі в діло вступили бюрократи.
Але про це- буде далі......
На хуторі
с.Терешки
Іван і Вадим
Десь тут і закінчився життєвий шлях Олещенка Михайла.
Хай Українська Земля буде йому пухом.....
Наша знаменита Катерина Іванівна привела до мене чоловіка, який розшукував могилу свого дядька.
Сержант Олещенко Михайло Дмитрович, 1924р.н. загинув 31.01.1944р..
Його рідні, в тому числі і рідні сестри- близнята, 1937р.н. проживають в Оренбурській обл.
І тільки племінник Олещенко Вадим мешкає в Кривому Розі.
Вадим об"їздив всі навколишні села, був у військоматі, але слідів про свого родича не знайшов.
Так як я вже трохи займався цим питанням, то вони звернулися до мене.
І що я нарив?
Гвардії сержант, командир відділення 7-ї ГМСБ загинув 31.01.1944р. і похований
на північний захід від Шполи - 3км по дорозі, яка веде на Сигнаївку.
Але звідки міряти ці 3 км? А до Сигнаївки 8 км. І як вияснилося потім, ще в 5о-ті роки
дорога на Сигнаївку пролягала південніше нинішьньої.
І тут сусідка говорить, що вона доглядає за двома могилами радянських солдат, які поховані біля її мами. Потім появилася публікація в міській газеті, що Коваленко Василь доглядає могилу невідомого солдата. Могили знаходяться на старому кладовищі, яке називається "Єврейське"
(Там поховані і православні)
Поїхали, подивилися, зробили фото. Зайшли до голови міста. Вадим готовий допомогти
в перепохованні в Парк Слави.
Але...Кладовище дійсно знаходиться на північний захід від дороги, але відстань там
меншк 1 км.
Проходить час і.....УДАЧА!!!
Я знахожу карту 1944р, де вказано місце поховання Михайла. Це берег річки Ховківка, приблизно за за 2 км від міста. Проїхати туди зимою чи осінню-неможливо. Ждемо весни.
Прийшло літо. Дороги висохли. Приїхав Вадим і ми поїхали.
Я вже виміряв, , що від траси треба проїхати по польовій дорозі 2 км 270 метрів.. Їдемо. Дороги практично немає. Проїзжаємо цю відстань.
Тепер треба повернути на 90 градусів ліворуч і добратися до русла річки.
Але туди дороги немає. Їдемо на хутір Ховківка.
Знаходимо бувшого голову сільради с.Терешки, до складу якої і входить хутір.
Він говорить,, що були поховані солдати на хуторі, але їх останки перенесли в Терешки.
Їдемо туди, хоча Вадим там вже був і знає, що в списках Михайла немає.
Роблю фото братської могили. Голови сільради немає.
Вертаємося в Шполу І начинаємо прочісувати вулицю, яка з найблизчою до дороги, яка веде на хутір. Шукаємо старожилів. Можливо хтось пам"ятає якусь стару солдатську могилу. Але дарма.
І тут зустрічаємо мого знайомого Івана, який говорить, що приблизно в тому районі він бачив пірамідку з дерева. Зазвичай, на могилах солдатів ставили пірамідки.
Їхати Іван не хоче-треба закриавати консервацію. Домовляємося на завтра, на 7 год ранку.
Вдома я включаю "Планета Земля" і бачу , що те місце, на яке вказав Іван. знаходиться значно західніше. Але вранці Їдемо і по дорозі мені все стало ясно.
Коли Іван описав ту пірамідку, я зрозумів, що це звичайний геодезичний знак, який є і на моїй карті.
Приїхали, але і цього знака не знайшли.
Вертаємося до річки Ховківка. Перед самим містом тут зробилт ставок - приватна власність.
Проїхати на той берег не дають. Ідемо пішки. З нами поводир-місцевий пес.
Ставок закінчується, але пройти до русла річки неможливо. Хащі, Джунглі!! Все заросло.
В мене був орінтіір: могила повинна бути метрів за 300 від посадки, яка виросла вже після війни.
Доходимо і тут я зумів пробратися до бувшого гирла річки і зробити фото., Десь тут похований Олещенко Михайло в далекому 1944р.
Вадим хоче тут встановити пам"ятний знак. З цим і вертаємося в місто.
А що було далі? ОО!! Далі в діло вступили бюрократи.
Але про це- буде далі......
Хай Українська Земля буде йому пухом.....
четвер, 25 липня 2013 р.
Пошук
| Активізовано історико-краєзнавчу пошукову роботу в рамках підготовки заходів до 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війни 1941-1945 рр. |
| Четвер, 25 липня 2013, 12:57 |
Під час зустрічі присутні на ній активний пошуковець-шполянин Микола Сова, сільський голова Терешки Валерій Білецький, заступник голови міської ради Віталій Плетінь. Предметом обговорення стали питання щодо упорядкування могил невідомих солдатів, які загинули на території району під час Великої Вітчизняної війни. Також порушено питання щодо можливості здійснення перепоховання до міського парку Слави загиблих у війні воїнів, тіла яких покояться на старому кладовищі, а могили загиблих доглядають жителі міста Наталя Бекаревич та Василь Коваленко.
Одним із важливих питань, порушених під час зустрічі, стало встановлення пам’ятної меморіальної дошки в с. Терешки, де буде вказано прізвище одного із загиблих на території цієї сільської ради солдат, дані про місце загибелі якого вдалося розшукати.
Пошукова робота, яку проводить ентузіаст своєї справи, колишній лікар-педіатр Микола Сова, заслуговує великої вдячності людей, які ось вже сім десятиріч розшукують могили загиблих у війні родичів. Микола Іванович допомагає жителю м. Кривий Ріг Вадиму Олещенку з розшуку загиблого в цих краях діда. Ним також знайдено документи, топографічну карту, де відзначені місця захоронення загиблих воїнів (по дорозі на х. Ховківку).
«Нас колись не буде, але ж тут залишаються наші діти та внуки, які повинні зберегти пам’ять минулого. Нам усім слід думати про них», - зазначає Микола Іванович.
Ольга Шпиця подякувала Миколі Івановичу за проведену велику важливу роботу, запевнила у тому, що його ініціатива буде підтримана районною державною адміністрацією.
Вирішено провести ці роботи в термін до 01.11.2013 та приурочити до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників та 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
|
Підписатися на:
Дописи (Atom)