Там де гриміли бої

Там де гриміли бої (Водяне- Товмач-х.Братський)

  Як я писав в попередніх записах,  що в мене було бажання  поїхати на  хутір  Братський.
Я розумів,  що нічого нового  про  мл.лейтенанта  Князєва С.Г. не знайду
  По даним штабу 138-ї  ст.дивізії він похований в с.Кавунівка,  а по паспорту
похованя в Кіровоградській області.
    Коли  ми з внуком  мл.лейтенанта вивчали списки  офіцерів  138 ст.д.,
 які позовані в селах нащого району, кинулася в вічі така деталь:
3.02.1944р. загинули 27 офіцерів. В цьому списку не тільки командири
 взводів,  які перебувалт на передовій, а  й командири батальйонів,
  політруки,  начальник  зв"язку  полку,  командири батарей,  медслужба,  тиловики.
  Що  ж сталося  3 лютого в  південних  селах  нашого району?
  27.01.1944р. танкісти  32-ої танкової бригади  звільнили села  Водяне  Кримки,
Кавунівку,  Товмач,  Липянку.  Але  3.02.1944р.  почавя  контрнаступ  13-ї і
14-ї німецьких  танкових  дивізій  з метою деблокування  оточеного   німецького
 Корсунь-Шевченківськог  угрупування. Німці прорвали оборону і знову зайняли ці села,
крім  Кримок. Звільнили їх тількм вже в березні 1944р.
  Бої були дуже тяжкі.  Німецькі танки утюжили  окопи красноармійців.
  Звичайно,  що в масштабах фронту  це був рядовий епізод війни,  але
 для  138-ої  дивізії це була трагедія.
  Редакція газети  "Шполянські  вісті" звела мене з Котенко Інною Кузьмівною,
яка під час війни жила в  Товмачі, а нині проживає   в с.Водяне. Ми домовилися,
що проїдемо з нею по маршруту  Водяне - Товмач - х.Братський.
 В поїздці нас супроводжувала   внука Інни Кузьмівної Лілія

Приїхали!
  Перші факти:  чоловік  Інни Кузьмівної  (на жаль, вже покійний)  Василь Констянтинович жив під  час війни в  Кавунівці. Сюди і попрямували німецькі танки з Новомиргорода і Капітанівки.
 Наш бійці не чекали такого наступу.  І  коли  мати Василя Констянтиновича  почала кричати:
 "Хлопці!  Німецькі танки!",  вони  засміялися.  "Тьотю!   Які німці?  Вам ще  10 років  будуть ввижатися  німецькі танки"
  Але  це  була  правда. Подібне було і на х.Братський, про що я писав в попередніх
 записах.
    І  ми поїхали

По цій дорозі йшли німецькі  танки на Товмач. А коли вже пішов   німецький обоз,  з"явився
 радянський танк і  розгромив його. Товмачани  не розгубилися і швиденько  прибрали до своїх
 рук те,  що  залишилося.   І половина жителів села  хизувалися в німецьких гольфах і шкарпетках.

  Тут пані Інна в липні 1941р.  вперше побачила  живих німців.
  Дівчатка пригнали корів з пасовиська, напоїли їх  і віддали батькам. А самі  пішли
 купатися. А  тут  "Німці!"    Були і танки   і на мотоциклах.
Дівчатка кинулися до одягу, Але  хлопчаки зав"язали їм плаття  мертвими вузлами.
 І тому зустрічали дівчатка німців в "негліже"


 А це рідна вулиця пані  Інни.
 Вертаємося в 1944р.  Наші війська  ввійшли в Товмач і пішли на х.Братський.
  Але  через  декілька днів  німці знову вернулися.  І на цю вулицю привезли  на "безтарках"
 поранених наших бійців.  Це були молоді хлопці.  Деякі з  них кричали:  "Добийте мене!"
  Подальшу долю  їх    Інна  Кузьмівна  не знає.
  Сюди також привезли  радянського офіцера.  Його допитували,  а потім повели на розстріл
 по цій дорозі.


  А тут розстріляли  радянського офіцера.


  Три дні лежав  офіцер РА без обмундировання, прикритий шинелькою.
  А  потім мати Інни Кузьмівної з сусідкою упрохали німців дати дозвіл на поховання.
 Жінки  на шинелі відтягли  солдата до груші  і там поховали.
 Документів в нього не було.  На грудях лежала прострілена купюра в 100 рублів.


  Там і поховали офіцера.  Пізніше прах  бійця перенесли в братську могилу.
  Далі ми їдемо на вул.Шевську. В кінці городів  могила невідомого  радянського льотчика


  Доглядає за могилою сім"я Крамарів.

  Аня  Крамар
 Що хотілося сказати?  Треба щоб сільрада допомогла їм хоча би фарбою.
 Які нині  гроші у селян?
  Можливо треба перенести  прах солдата на кладовище?
 Все це у  веденні місцевої влади.

   Їдемо на хутір  Братський.




  Стоять розвалені  хати. Люди виїхали звідси 8-10 років тому.

  Вертаємося в Товмач.

  Тут був сад. І на цьому місці були поховані бійці, які загинули на  х. Братський.
Скільки їх було?  Яма була розміром  5  на 5 метрів.  В  50-х роках  останки воїнів перенесли в братську могилу.
  І ще один епізод.
  Коли наші війська відступили з Товмача, в село прибилися з Кавунівки дві наші радистки -
 Таня  і Наташа.  Вони переховувалися в покинутій хаті. Допомагав їм  Микола Габро.
 Коли німці встановили батареї по вул.Шевській,   то радистки дали  координати і радянська
 артилерія  відкрила по них вогонь з Кримок.  Так було розбито  і німецьку кухню.
  Перед відступом німці  німці зібрали людей   біля церкви.  Що вони хотіли зробити?
  Загнати в церкву і спалити?  Радистки  передали координати і і наші батареї відкрили
 вогонь. Снаряди падали біля церкви.  Німці поховалися в церкві,  а народ  "ноги  в руки" і навтік.
 А церкву, де лежали поранені румуни  і козаки,  два німці під час відступу  спалили.
  Коли наші війська звільнили  Товмач,  Таня  і Наташа  прйшли до Миколи  Габро.
  Вони були у військовій формі і з  ними  був командир. Він  подякував  діду за
  допомогу   нашим радисткам. Дівчатта тепло попрощалися з Миколою   Габро І
  вперед  "На  Захід!"
  Отак і пройшла наша поїздка по місцях боїв 1944 року.

       10 травня 2013р. 

Вибори

   Газета "Голос  Посулля"  (це районка на моїй малій Батьківщині)  
 надрукувала мою замітку "Вибори" з циклу "Сільські історії"

   Все вірно. Але я не написав, хто ж був  цей член виборчої комісії, якого
шукали  три дні. Просто не захотів називати прізвище.
  А це був мій вчитель Шульга Михайло  Олексійович.
Він вів нас в  2-4-х класах.
 Приїхав він в наше село в  1956 році.  Була в нього донька,  старша за мене.
Це перша дівчина в селі,  яка одягла  штани і сіла за руль мотоцикла.
М.О. був строгим вчителем. Колись і мені перепало по голові метром.
 Шишка була добряча!
  Але він і його дружина  (також вчителька)  були склочними людьми.
 І врешті,  педколектив їх вижив з нашої  школи.
    Пройшло  декілька років і Шульга появився в селі.  І як!!
На машині "Волга-ГАЗ-21"   кольору кави з молоком.
 Для села це була  сенсація!
  Як склалася його доля,  мені невідомо.
  Але пам"ять про мого вчителя залишилася

	Микола Гнатюк - Ах, моє ти село	04:05

Народна майстриня презентувала виставку

До Великодня у читальному залі районної бібліотеки триватиме персональна виставка писанок народної майстрині, методиста з фольклору районного будинку культури Інни Вовк. Виставку урочисто відкрили 17 квітня.
Майстриня вже має досвід у виготовленні іграшок і сувенірів з капрону, ляльок-мотанок, багато працює з текстильною скульптурою. Учасник багатьох виставок і презентацій в районі і області, у свій доробок Інна Дмитрівна внесла й зовсім новий вид декоративно-ужиткового мистецтва — писанкарство.
На презентації Інна Вовк, яка цим видом мистецтва займається всього рік, представила понад сто експонатів, виконаних у стилі писанкарства з орнаментами різних регіонів України, включаючи й Черкащину. А ще – шкрябанки, крапанки, зерновки, яйця з вишивкою на яєчній шкаралупі, бісерки, мальованки, різьблені яйця з великодніми орнаментами.
Після розповіді про тонкощі писанкарства, Інна Вовк провела для бажаючих майстер-клас.



  Це  Інна  Вовк. Її  32  роки.  Я  пам"ятаю  Інночку  ще маленькою.Поступила  в  відділення  у  важкому станв - запалення легень.
  З  цьго стану ми  Інну вивели.  але процес  видужання йшов якось мляво.
 Виписали  з лікарні,  але залишилися   ще   залишки  пневмонії.
   Я домовився  з колегами в  Києві і батько   звозив  її туди.
  Нічог  нового  цк нам не  дало,  але совість була чиста-зробив все.  що міг .
  А потім все наладилось і ось  це тепер красива молода жінка.
  З батьками я подружився і підтримую зв"язок.
  Старий  Вовк   у свій час  організував  гурт  "Срібні  струни", який потім
 став народним  і навіть  їздиив за кордон. А нині  Вовк  керує
 культурою і туризмом в нашому районі.

  Так нас вітав  "Соловейко"

	- ня про Шполу	03:51  А це співає   старий  ВОВК Д.В.

Про кидання сніжками під ВР і наслідки для України:

Про кидання сніжками під ВР і наслідки для України:

• Олег Ляшко жаліється, що теж попав під сніжки і прийшлося заново наносити макіяж;

• В Європі проігнорували скандал, бо там не розуміють, як можна в квітні кидатися сніжками;

• Снігометальні пушки на лижних курортах Карпат, визнали зброєю масового ураження;

• Ющенко вже заявив: "Ці руки ніяких сніжок не ліпили";

• "Попади в депутата сніжком!" - зараз найпопулярніша гра для айпадів;

• Після скандалу з депутатками-регіоналками, всі школярки масово почали писати заяви в міліцію на однокласників. У міліції поскаржились на брак місця для малолітніх злочинців, а Уряд вже виділив 2 млрд. гривень на будівництво колоній для неповнолітніх-сніжкометів;

• Поляки підозрюють, що літак Леха Качинськи був збитий українською сніжкою;

• Опозиція вже готова створити Національну збірну з кидання сніжками і вимагає, аби цей вид спорту включили до Олімпіади;

• Інтер показав сюжет, як в школах Львівщини, бандерівці вчать своїх дітей ліпити сніжки;

• Після інциденту із сніжками, діти бояться обливати водою дівчат на Паску;

• Генпрокуратура знайшла дитячі фотографії Юлії Тимошенко і відкрила нову кримінальну справу по сніжкам;

• Наталія Вітренко жалкує, що в неї не кидали сніжками, так би хоч хтось про неї згадав;

• Кілька київських дітей попросили політичного притулку в Чехії, боячись переслідування влади за кидання сніжок у дівчат;

• Міліція зараз проводить масові рейди в столиці, обшукує громадян підозрілої зовнішності на наявність сніжків;

• МВС планує створити нове управління, по боротьбі з незаконним поводженням зі сніжками;

• Людмила Янукович вже готує свою нову промову, про наколоті сніжки;

• Щоб більше не було таких інцидентів, Партія Регіонів планує перенести Верховну Раду на Ібіцу;

• Депутатка від ПР в яку поцілили сніжкою, відплатила усім чоловікам за того хлопця з 7-А класу, що колись намилив її снігом в школі;

• Олег Тягнибок приніс офіційне вибачення за дії своїх однопартійців, що жбурляли сніжками і пожалкував, що це були не гранати;

• Мустафа Найєм побачив як в громадському закладі курять сніжки і... розгубився! ;

• Адвокати затриманих заявляють, що в міліції не має ніяких доказів, вони розтанули як сніг навесні;

• Микола Азаров заборонив депутатам приходити на засідання Кабміну зі сніжками;

• Депутаток, що постраждали внаслідок атаки сніжків, негайно відвезли на огляд в Феофанію, але там їм нічим не допомогли. Лікарі не можуть знайти у них мізки;

• Катерина Осадча з'явилася на передачі в шляпці у формі сніжка;

• Юлія Тимошенко заявила, що тюремники їй під ліжко підкинули сніжки;

• Верховна Рада вже виділила 800 млн. грн. на закупівлі шахтарських касок для депутатів. "Все заради безпеки", - пояснив спікер;

• Greenpeace висловив свою стурбованість у зв'язку з жорстоким поводженням із сніжками.

© ГіросБудка

25 января - день рождения Владимира Высоцкого.

Микола Сова:



Ко дню рождения Володи. Песня на его музыку.

25 января - день рождения Владимира Высоцкого.

Ты родился, таким как все,
Карапуз, что кричал так звонко.
Знать не знал о своей судьбе,
Ты был просто для мамы ребенком.

Мяч гонял во дворе своем,
И с мальчишкой соседским дрался,
И не думал, что мы споем,
Как ты в песнях живым остался.

Рвались связки и струны порой,
Рвались нервы и сердце стыло.
Нет, не голосом пел - душой,
Неужели все это было?

Ты родился в январский день,
А ушел по жаре июля,
И озноба мелькнула тень,
И пургой на душе задуло.

Я не верю, все это сон,
Ты сейчас, как и прежде с нами.
Мы поем с тобой в унисон,
И твоими живем стихами.

Алексей С. Железнов ©

	Высоцкий Владимир - Натянутый канат	03:28

Черкаські письменники започаткували нову Симоненківську традицію

Черкаські письменники започаткували нову Симоненківську традицію

Черкаські письменники розпочали нову традицію по врученню Всеукраїнської премії імені Василя Симоненка, відмовившись брати участь у присудженні однойменної обласної нагороди.

Як відомо, до такого кроку черкаську письменницьку організацію підштовхнули репресії щодо членів конкурсної комісії, які в минулому році віддали престижну відзнаку головному опозиціонеру області, письменнику Леоніду Даценку за патріотичну збірку «І янгол з автоматом на плечі». Тоді губернатор Сергій Тулуб заявив, що не дав би цю книжку читати своїм дітям, і на вручення премії на прийшов… В результаті премій стало дві.

Перша, заснована обласною владою, - вручається новим складом конкурсної комісії, який півроку тому затвердила обласна рада. До її складу увійшли в основному чиновники обладміністрації… Другу, нещодавно засновану Національною Спілкою письменників, вручає черкаська письменницька організація. При цьому, у конкурсну комісію практично стовідсотково увійшли ті письменники та літературознавці, які виявились непотрібні у провладній. Очолив її, як і колись обласну, професор ЧНУ Володимир Поліщук.

Вчора на Симоненківському вечорі у обласній бібліотеці імені Шевченка вперше було пошановано переможців другого конкурсу. Як ми вже писали, лауреатами альтернативної нагороди стали: в номінації „За кращу першу поетичну збірку” – поетеса Олена Гусейнова (м. Київ) за збірку віршів „Відкритий райдер”; в номінації „За кращий художній твір” – поетеса Наталія Горішна (м. Черкаси) за збірку поезій „Під сонцем серця”.

Почесний обов’язок вітати автора найкращої дебютної збірки Олену Гусейнову взяла на себе черкаська мерія, тож конверт з нагородою поетесі вручила начальник управління культури Черкаського міськвиконкому Валентина Шепецька.

Наталію Горішну від імені конкурсної комісії привітала очільниця черкаської спілки письменників Валентина Коваленко.

Олена Гусейнова та Наталія Горішна на сцені

Організатори конкурсу кажуть, що поки не мають грошовитих спонсорів, тому премія суто символічна.

«Головне – гідно нести звання Симоненківського лауреата», - зазначив Володимир Поліщук.

 Перед початком вечора організатори і лауреати поклали квіти до пам'ятника ВасилюСимоненку... 

... і до його могили

Тетяна Воронцова

КОВАНИЙ ІКОНОСТАС

           КОВАНИЙ   ІКОНОСТАС

Кожне  місто  неповторне  по своєму.  І  кожний  патріот  свого міста  хоче,  щось  його  Мала  Батьківщина   виділялась  чимось  особливим.   Наше   місто  Шпола  знаходиться  в Географічному  Центрі  України.   Це вже  виділяє  наше  місто.   Але  знайшлися  два  ентузіасти  в  нашому  місті,   які  хочуть  зробити  в  нашому  місті  те,  чого  немає  ніде  в  Україні.-
    В  центрі  міста,   біля  Пам"ятного  Знака  Жертвам   Голодомору  будується  нова  церква.   І  художник  Ярослав  Андрійченко  і   майстер  ковальської  справи  Нанаєв  Володимир (про нього  писали  в  журналі    "Ковальська  майстерня")   вирішили  зробити в  цій   церкві Кований  Іконостас.     Розміри  його  5  на  5 метрів.  Там  буде розміщено  60-70   ікон.  Зразок   ви можете  побачити на  фото.  Всі  елементу інтер"єру  церкви:  престол,  трон,  аналої,  свічники,  кіоти  також  будуть  ковані.
    Я  перелопатив   Інтернет і не  знайшов  подібного.
   Є  проект,  перші  зразки.  І,  як  завжди,   бракує  коштів.
     Друзі!    Прохання  допомогти  фінансово цим двом  талановитим  майстрам.
  Імена  благодійників  будуть  увіковічені.
    Звертатися  прямо  до  майстра:

  НАНАЄВ  ВОЛОДИМИР   АРСЕНІЙОВИЧ

 моб. Тел..  067  998  09  57