Бабка  розтирає  порошечки
Угощає  хвершала  яєчком.
Самогон  дістала із  куточка,
Похмеляйся  любимий синочку.
  Реціпе ун гвенті  умбіціді,
  Дентур талес дозес аспіріні.
  Розітреш як  можеш,  на  живіт  положеш,
  Та  й будеш  лежать.

 Ігор СкрипченкоГазета "Голос Посулля"

20 год  · 

САКУНИХА СЬОГОДНІ

День села Сакуниха – столиці однойменного старостинського округу, святкувалося у мирний час на православне свято пророка Іллі, яке в цьому році відзначається за новим православним українським календарем – сьогодні, 20 липня.

Рік не мирний, третій рік іде війна, тому і день села пройшов під знаком збору коштів на потребу ЗСУ.

Концертну програму підготували самодіяльні артисти з Сакунихського та Червонослобідського старостинських округів.

Розинкою сільського свята були стенди світлин 1950-2000 років, які надали місцеві жителі із сімейних альбомів. На знімках закарбувалася історія сільради, історія сіл, родин і мешканців села.

Люди підходили, коментували, обговорювали, багатьох на фото взнавали, а когось - ні.

Добре було б надалі засканувати ці фото і за допомогою сучасного комп'ютерного проектора у клубі влаштувати перегляд унікальних знімків для мешканців громади.

              ПАМ"ЯТІ  ШМУЛЯ  АБРАМОВИЧА
  1963 рік.  Я студент  1-го курсу медучилища.  "Общаги" в медучилищі  не  було,  тому  жив  на  Шишкарівській  в  приватному  секторі.  Там  жило  наших  чимало.
   З  1-го  вересня  1963 року була  введена  оплата за хліб в  їдальнях,  кафе  і т.п.
Черги  за хлібом страшні. Приходимо  на  квартиру,  перекусили, взяли  конспекти  і  до сірого  магазину, що напротив  4-ї школи,   займати  чергу.  Хліб  привозили коли  вже темніло і  продавали не в магазині, а  через маленьке віконечко збоку.
  Одного  разу  ми  заходимо  в  магазин  Шмуля  Абрамовича і  продавчиня  видає  нам по  хлібині.
Що  сталося?  Шмуль  Абрамович  дав команду  квартальним і  вони  зробили  списки  жителів  нашої вулиці.  Тепер  хліб  видавався по  спискам   і  черг  не  було..
 Спочатку  нас не включили в  ці  списки: ми ж  не  були  прописані (  у  нас  і паспортів  не  було),
 але Шмуль   Абрамович  знав,  що  тут живуть студенти  і  велів  видавати нам по  хлібині  в день.
  І  проблема  з  хлібом  була  вирішена.
 Ось  чому  я  і  виставив  це  фото.

      ІСТОРІЯ

Що  було там,  де  була прокуратура-  не  знаю.
  Коли  ми  приїхали  в  Шполу для  проходження  інтернатури  в  1975р.,то  тоді медичні  установи  розміщувалися  так:
Поліклініка   була  там,  де  нині  налогова.
У   Водолікарні на  першому поверху  були  "Швидка",  кухня  і терапія,
а на другому-  дитяче  відділення. Решта  відділень  були  на  Мар"яновскій.
Інфекційне  відділення було в  районі  автостанції,  там де  нині  СЕС.
Дитяча  консультація  була  по  вул. Таранця, там де зупинка,  але правіше.
Колись там було і  дитяче  відділення.  Потім консультацію перевели  в 
приміщення  поліклініки.
 Далі, в бік ставка, була  міліція- стара  забудова .
Там  де  нині стоїть останній будинок, перед майданом,  (справа  по  вул. Таранця), 
було  старе  сіре  приміщення. Там були  СЕС  і  молочна  кухня.

 Шановні  друзі!
  Дякую за  запрошення  до вашої групи.
 Я  виріс в  Сакунисі. Коли навчався в Сумському  медучилищі  (1963-1967рр.), то зі  мною навчвся  ваш  земляк  Саранча  Микола.  Я  приїздив  в  Коровинці  до  Миколи, бував  на  ярмарках  у  вашому  селі.
  Ви  молодці! 
Більшу  частину  життя  я  прожив на  Черкащині,  але  весь час тягне на  свою  малу  Батьківщину. І  чим більше  старієш, тим сильніше.
  І історія  вашого села  у  фото-  це пам"ять і данина тому поколінню, яке жило тоді.
 Я  також  займаюся  історією  свого  села. Я  адміністратор  Сакунихи на  сайті
  https://1ua.com.ua/c28720
  Там  розміщено більше  3000  фото.
  Удачі  Вам,  здоров"я  і  мирного неба  нашій  Україні!
  З повагою   Микола  Сова.

 

 Вересень  1972рю  с.Княжичі.
 Студенти  4-го курсу Київського медінституту 
на  збиранні  врожаю.
 Про  це   так написав  наш  однокурсник,   а  потім головний дитячий  реаніматолог
України  Юрій  Н. :
"Впервые  мы приехали  в  колхоз,
Помочь земле  плодами розродиться.
И  кукурузу, и картошку, и  навоз,
Убрать сумеем. Нами  Родина гордиться"

   Далі текст не  для  ш

ирокого друку.

         ДІТИ   ОСТАПА  БЕНДЕРА
  Надибав  в Інтернеті такий  апарат  і згадалося...
   1963рік, 1-й курс  медучилища.  Живемо на  квартирі втрьох  на Шишкарівській.
 Приходять  хлопці і  в  руках красиві  зелені  чемоданчики. Де  взяли?  Купили.
А  гроші?  (стипендія  20 крб,  за квартиру-10 крб.)
  Заробили.
Як?  Заходиш  а  автобус,  сідаєш біля каси і тримаєш  в руці 1 крб.
 Народ підходить, щоб вкинути  5 коп. і взяти квиток.
А  ти говориш: "   В мене 1 крб  і мені треба здачі 95 коп. Тож не кидайте 
гроші в касу, а давайте  мені. А я назбираю 95 коп.  і вкину  в  касу  1 крб."
   Назбирав  біля  1 крб. вибрав слушний  момент,  монети в  карман,  1  крб. 
 також   і  пішов  на  наступний автобус.