СКЛИК

І стегна підпливуть, як дві форелі,

за Ф.Г.Лоркою

Щоб не накликать жадану біду

в цю ніч, як мед, терпку і звабну,

мечем між нами покладу

червону в колючках троянду.

І не засну... Лиш мертвий може спать.

Але кордону не порушу.

Жадоба кличе млосна і сліпа —

у клітку замурую душу.

...Губами ти зцілуєш колючки

і стегна підпливуть, як дві форелі,

мов спіймані, від доторку руки

заб'ються, випірнуть з постелі,

освітять темінь, припливуть до рук...

Мій окунь встане, зламає двері,

у ніжне — носом. Затіє гру

і буде тертись об луску форелей.

І сонних я грудей торкнуся,

що вибухнуть, немов бутони.

Шляхами, що жагою звуться,

нас понесуть червоні коні.

Під ранок я врятую панну

від колючок, що в'їлись в тіло...

О ні, повторювать не стану

тих слів, що ти нашепотіла.

У поцілунках і пелюстках

пішла на світанку зрання.

На простирадлі — ах!

червона троянда.