Розділ 23 Оргметодкабінет та відділ статистики.

Безліч різних цифр слухняно займають своє місце у відповідних розділах, графах, клітинах, множаться, діляться, додаються та віднімаються. Здавалося б ,непомітна і, можливо, навіть трішки нудна робота.Та це лише на перший погляд. Для справжнього професіонала вона проста й цікава. Медична статистика - особлива галузь. Вона вивчає рівень здоров"я населення. Дуже цікава наука й дуже потрібна. Адже, за кожною, навіть непомітною цифрою - здоров"я людей. Без неї не можна обійтись, як сьогодні, так й сотні літ назад. Це показники народжуваності, смертності, рівень захворюваності, показники здоров"я дітей, інвалідності і т. д. Без цієї, так необхідної інформації, ми б не мали уяви про роботу тієї чи іншої галузі, її структурних підрозділів. Не дарма щорічно з 2002 року святкують "День працівників статистики".

Першим завідуючим оргметодкабінатом та відповідальним за статистику, який її добре знав, був Дашківський Анатолій Васильович. Його ж ми знали як висококваліфікованого хірурга. З 1966 року, працюючи заступником головного лікаря з обслуговування населення, Осадченко Володимир Антонович поєднував й роботу зав. оргметод кабінетом та відповідав за статистику. Поєднувала роботу 0,5 ставки лікаря- статистика й лікар-педіатр Леміжанська Валентина Федорівна. Незамінним, безвідмовним та надзвичайно відповідальним помічником- друкаркою протягом 45 років була Гончаренко Любов Яківна. Майстерно друкувала надзвичайно складні статистичні форми. Гора паперу надрукована нею, а під час звітів вона забувала свій дім.З 60-х років у статвідділі працювали : Совгиря (Музика) Галина Василівна, Коцюрба ( Музиченко) Раїса Арсентіївна, Богдан Галина Володимирівна, Ткаченко Валентина Михайлівна. В 60- 70- ті роки в санстанції працювала надзвичайно досвідчена, кваліфікована та багата інтелектуально (мала одну з найкращих приватних бібліотек в Шполі) Черепінська Поліна Мойсєєвна.

З 1грудня 1983 року медичну статистику району очолила лікар-стоматолог Здор Ольга Олександрівна. Надзвичайно відповідальна, принципова , вимоглива до себе й колег. Намагалась й відстоювала свою позицію та достовірність статистичних показників. Вникала й розумілась в показниках всіх профільних служб. Надзвичайно вболівала за підсумки роботи лікарні. Статистика для неї стала рідною, цікавою, необхідною справою. Мала всі якості необхідні, як лікарю так і статистику : вимогливість, оперативність, відповідальність, наполегливість, розуміння проблем охорони здоров"я населення району. Лікар вищої кваліфікаційної категорії. Робота, яку виконують працівники статслужби, не порівнюється з тою, яку проводить лікар на прийомі чи в стаціонарі. Результати роботи зовсім не залежать від докладених тобою зусиль, а лише узагальнюють чи відображають зроблене іншими. Робота статистиків - це зібрати, обробити, аналізувати цифрові дані, показники й надати у відповідні інстанції про роботу медпрацівників району. Контролювати достовірність статистичних цифр в лікувальних закладах району. З метою наближення спеціалізованої допомоги до жителів сільської місцевості, лікар-статистик та статистики регулярно виїзжали на СЛД, ФАПи для проведення статистичних ревізій, надання консультативної допомоги по веденню медичної документації.Колектив статкабінету приділяв належну увагу підвищенню кваліфікації лікарів та середніх медпрацівників питанням правельного ведення облікової медичної документації, проведенню експертної оцінки діяльності служб і закладів охорони здоров"я та проведенню аналізу статистичних показників. Приділялось багато уваги вивченню та поширенню передового досвіду та впровадженню в практику нових методів статистичної обробки мед. документації. З 1987 року проводиться централізована обробка мед. облікової документації на електроннообчислювальних машинах.

У 1992 році райлікарня придбала для статслужби персональні комп"ютери , що дозволило більше приділяти уваги якості ведення мед. документації. Щоквартально видаються бюлетені санітарних статпоказників та показники моделі кінцевих результатів по ЦРЛ та основних службах. Щорічні звіти здаються з хорошою оцінкою.За довгі роки роботи у статистичній службі сформувався колектив людей, які люблять свою справу, сумлінно виконують свої обов"язки. Чуйність, доброта, постійне вдосконалення знань, пошук нового - це риси, які притамані їм. Багато років працювали в статистичній службі та оргметодкабінеті статистики середньої ланки : Тригуб Людмила Яківна, Золотоверха Лариса Філатівна, Вихристенко Людмила Володимирівна, які пішли на відпочинок. У 2018 році пішла на заслужений відпочинок Оношко Галина Миколаївна, яка пропрацювала в службі 35 років. Професійно, сумлінно та добросовісно виконувла покладені на неї обов"язки, доброзичлива й коректна у ставленні до співпрацівників й спеціалістів, мала заслужений авторитет серед медпрацівників. Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії. Здор Ольга Олександрівна, яка віддала 50 років життя медичній службі Шполянського району пішла на заслужений відпочинок 01.10. 2015 року.

На даний час в статистичній службі району працюють: Поліщук Наталія Борисівна -має вищу категорію й стаж 24 роки. Мошенська Ілона Петрівна - має першу категорію, стаж 10 років. Михальченко Ольга Петрівна - три роки стажу в статкабінеті та 13 років в архіві райлікарні, має другу категорію по ЕКГ.

В нелегкий час реформи медичної галузі колектив статистичної служби мужньо виконує свій професійний обов"язок, віддає своє здоров"я, сили, вміння наданню допомоги населенню району. Завжди статслужба мала підтримку і дієву допомогу з боку адміністрації райлікарні, заступника головного лікаря Осадченко В. А., завідуючої інформаційно- аналітичним відділом Поліщук Галини Володимирівни.

Красно дякую Здор О. О. за підготовлений матеріал з історії служби.

 Розділ 22

Фізіотерапевтична служба.

Фізіотерапія ( від грецького physis - природа, therapeia - лікування) - складова фізичної реабілітації, галузь медицини, що вивчає фізіологічну дію природних ( вода, повітря, сонячне тепло і світло) і штучних (електричний струм, магнітне поле та інші) фізичних факторів, а також розробляє методи їхнього лікувального та профілактичного застосування. До методів фізіотерапії відносяться: Бальнеологія (лікування мінеральними водами, грязелікування).

Кліматотерапія ( печерне лікування, вплив гірського клімату.

Гідро та термотерапія ( водолікування, термічне лікування).

Інгаляція (лікування через дихальні шляхи).

Механотерапія (вправи та процедури з використанням спеціальних механізмів).

Електро і фототерапія (лікування електричим струмом і світлом).

Фізіотерапія - це ефективний метод лікувння широкого спектра різних хвороб. Загалом, існують три основні групи фізіотерапії.

Скелетно-м"язова група - набір методик для лікування м"язів, кісток і суглобів (ортопедична ).Дана група включає болі в спині, розтягнення, артрити, бурсити, травми, проблеми з поставою, обмеження рухливості.

Кардіо-пульмонологічна група - лікування відхилень в кардіо-респіраторній системі, включаючи астму, емфізему, хрон. бронхіти.Реабілітація після операцій на легенях.

Неврологічна група - лікування порушень нервової системи, набутих травм голови, постінсультних станів, травм спинного мозку та інше.

ЛФК - методи дії фізичних вправ та масаж.

Застосовується фізіотерапія на науковій основі з середини 19-го століття.

На Шполянщині фізіотерапія знайшла свій бурхливий розвиток в кінці 50-х років минулого століття, коли службу очолила ентузіаст цієї справи, лікар, яка працювала й жила роботою - це Селівоненко Марія Федорівна. Завдяки тодішньому головному лікарю - Нековалю Віктору Тимофійовичу була збудованна та запрацювала "Водолікарня".Будувалась вона також методом народним, за кошти та участі підприємств та колективів, і медики були майстрами- будівельниками. Робилось все на ентузіазмі людей. Марія Федорівна була висококваліфікованим спеціалістом та мала талант керівника й зуміла створити атмосферу теплих людських відносин та дисципліни й порядку. Колектив був не простий, адже в ньому працювали : Діденко А. А., Нековаль Н.Я.,Бєлінська Г. Й.Кожна з них була розумною, знаючою роботу, цілеспрямованою та впевненою в собі.Ніна Яківна вирізнялась й громадською активністю, гарно співала, була спортивною й виборювала перемоги для лікарні з волейболу, шахів, легкої атлетики. То були славні часи коли більшість займалась фізичною культурою та спортом.Життєві обставини склались так, що подружжя Нековалів переїхало до Києва. В 1977 році залишила Шполу й Селівоненко М. Ф.

До 1981 року лікаря-фізіотерапевта лікарня не мала. Допомога в 60-і роки надавлась у "Водолікарні", яка славилась на область гідро та термотерапією. механотерапією, а в прибудованому поруч приміщенні, був і фізкабінет з засобами електро і фототерапії, інгаляцій.Пізніше до зазначених медсестер приєднувались :Ткаченко Л.С Олійник Н. І., Доценко К. М..,Озірна І. Г., Коробай Л. М. Наконечна О. М.Ще до відкриття нової лікарні практикувалось надання фізіотерапевтичної допомоги на соматичних ліжках, куди ходили медсестри з фізкабінету. В 1976 році в новій лікарні на першому поверсі розташувався й фізкабінет. В його устаткуванні та обладнанні активну участь брала й Селивоненко М. Ф., а її чоловік, працюючи на цукровому заводі інженером, допомагав в обладнанні та установці апаратури.

В1983 році в новій поліклініці, що по вул. Соборній, на другому поверсі відкрили новий фізіотерапевтичний кабінет.

З 1980 року фізіотерапевтичну службу очолила Мовчан Ірина Василівна, яка працює й сьогодні.В останні 37 років медсестри цих кабінетів почергово змінювали роботу в стаціонарі та поліклініці й роботу служби забезпечували : Бондаренко Л. М., Муковоз А. Ф., Кулініч Галина Леонтіївна,Гришко В. М., Коломієць Г.С., Посадська В.,Кирилюк Л.,Гичка Н. І., Басаман С., Савчук Т., Пфунт С. А., Задніпряна Л., Пташник М. В., Запорожець Н. М., Сімашко І. М., Фуркало М. А.

На сьогодні роботу служби забезпечують в поліклініці :Семко Н. М., Задніпряна Л., а в стаціонарі : Мотрич А. В.

Належний санітарний стан кабінетів в різні часи забезпечували санітарки : Пономаренко О. Г., Головко З. М.,Мельник З. М., Замашна М. І., Румінович Л. В., Аблоукова В. Д., Крижанівська Л., Мошенська К.

До фізіотерапевтичної служби відноситься й лікувальна фізкультура та масаж.

Лікарями ЛФК працювали : Муромцева А. П., Кармазіна В.Г.

Медсестрами кабінетів працювали : Херсонець Л. Трушева Н. Д.

Масажистами в лікарні працювали : Бабіченко В. І., Хонько О. В., Грабова О., Сірман Л., Бондарь О.О.Степанюк Т. С., Комаров Г. Ф.

Щира подяка колишнім медсестрам фізкабінету, які надавали допомогу в зборі інформації про службу: Белінській Г. Й., Нековаль Н. Я., Коробай Л. М., Коломієць Г.С. Ткаченко Л. С. Прикро, що така потужна й необхідна служба, по забезпеченню кадрами та наданню допомоги ,повернулась в 60-ті роки минулого століття.Прошу вибачення, що не всіх пам"ятаю, підкажіть ( зокрема, медсестер ЛФК).

-

 Розділ 21 Ультразвукова діагностика

В медицині існує традиція, коли діти обирають професійний шлях батьків. Так сталось, що й в родині Марченків ,старша донька Лариса Іванівна пішла нелегкою стезею мами - Галини Іванівни. Після закінчення в 1982 році Тернопільського медінституту, Сидоренко Л. І. пройшла інтернатуру по терапії на базі Шполянської ЦРЛ під керівництвом лікаря вищої категорії Лепчої Дар"ї Миронівни.

Працювала ординатором терапевтичного відділення, а потім завідуючою терапевтичним відділенням поліклініки. З розвитком науки та впровадженням нових технологій в районах організовували кабінети УЗД. Лариса Іванівна пройшла спеціалізацію в Київській академії післядипломної освіти й з 2 січня 1992 року приступила до роботи лікарем кабінету УЗД , який щойно організувався при поліклініці.Перший УЗД апарат був виробництва Литви. У 1994 році придбали апарат виробництва Нідерландів. В 2008 році матеріальна база істотно покращилась завдяки придбаному апарату фірми "Сіменс". У 2016 році лікарня поповнилась апаратом фірми "Лоджін" та з"явилась можливість відкрити кабінет УЗД й в стаціонарі. Це значно покращило роботу служби району. В грудні 2018 року придбали й встановили в поліклініці апарат "Соноайс R - 7"

У 2014 році лікар- акушергінеколог Боженко Олег Миколайович пройшов спеціалізацію по УЗД та почав працювати лікарем УЗД по сумісництву по огляду вагітних та хворих на гінекологічну патологію. УЗД апарати, якими забезпечена лікарня, мають набір мультичастотних датчиків, які дають змогу проводити обстеження дітей та дорослих з оглядом : щитовидної залози, лімфовузлів, молочної залози, органів черевної порожнини, нирок, сечового міхура, передміхурової залози, органів мошонки.

За роки роботи лікарі неодноразово підвищували свою кваліфікацію в Київській та Харківській медичних академіях післядипломної освіти, атестовані й мають першу кваліфікаційну категорію.

 Розділ 20 Рентгенологія

Мало хто знає це ім"я. Іван Павлович Пулюй - народився 02.02. 1845 року в містечку Гримайлів на Тернопольщині - український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. В 1896 році, саме він, провів фундаментальні дослідження природи властивостей відкритих х-променів, результати яких опублікував у двох статтях у "Доповідях Віденської академії наук". Досі залишається суперечливим питання про відкриття рентгенівських променів. Якщо Рентгена знає весь світ, то ім"я Івана Пулюя набуває поширення. Внесок Рентгена у дослідження х-променів є явно завищеним. Іван Пулюй зробив перше зображення повного людського скелета в х-променях, які він назвав "холодне світло". Рентген познайомився з Пулюєм під час роботи в лабораторії Кундта і провадив досліди з катодними трубками під впливом Пулюя.

Що ж вдалось нам з"ясувти з історії рентгенслужби в районі? Рентгенслужба заснована на початку 50-х років минулого століття, коли відкрили два діагностичні кабінети в стаціонарі райлікарні (по вул. Мар"янівській ) та в поліклініці, а потім й в Лебединській та Лозуватській дільничних лікарнях. Ще пізніше - в Матусові. Перші лікарі- рентгендіагности :Козленко А., Селівоненко М.Ф., Нудьга О. Т.,Уманець А. І. З 1966 по1972 роки лікарем-рентгенологом працював Волошенюк О.М. (виїхав до Городища). З 1972 по 1985 роки рентгенслужбу очолювала Войтович Раїса Михайлівна - людина - інтелігентка та висококваліфікований спеціаліст. Створила чудовий високопрофесійний колектив з атмосферою теплого людського ставлення. як до пацієнтів так і до колег.Була надзвичайно уважна та відповідальна в роботі та житті. Виховала школу лікарів та рентген-лаборантів. Під її керівництвом працювали в різні роки : Єлісєєв В. С., Шарандак В. Ю., Шорубалко А. К., Ткаченко О. О., Іванух В. М., Уманець К. В. З 1985 року службу очолювала лікар-рентгенолог Уманець К. В., яка зуміла продовжити добрі традиції та атмосферу в колективі й, на превеликий жаль, в 2015 році невиліковна хвороба передчасно забрала її від нас. Р. М. Войтович працювала ще до 2013 року й вийшла на пенсію.

Вагому роль в роботі рентгенслужби Шполянщини відігравали середні медичні працівники - рентгенлаборанти : Козік В. М., Клименко Н. І.,Кодинець Г. М., Чорна Л. М., Седик В. ,Коломієць А. І., Степанюк Т. С., Мартиненко Н. П ., Музика Л. В., Пархоменко З. А., Цибульська В. А., Вишемірський В. В., Яровий І. М., Зануда В. В., Ворона Б. , Рябіга В. М., ,Копиць П. , Одинець Г. М., Матієнко С. І. Комаров Г. Ф., Ватін В. О., Бабенко М. П., Ржевська Л. С.

На їх плечі лягла дуже відповідальна робота по рентгендіагностиці, а також ургентна допомога в позаробочий час. Крім стаціонарних рентгенапаратів були ще мобільні флюорографи для обстеження та активного виявлення туберкульозу, онкозахворювань й іншої патології легень, серцевої системи. На пересувних рентгенапаратах працювали рентгенлаборанти : Тинкован , Микитенко М., Гурченко В .Ю, Швець П.Я. Охоплювали обстеженням до 70% населення району. В стоматполіклініці працював дентальний рентгенапапрат й пацієнтів обслуговували : Головко С. та Ржевська Л. С.

За роки існування рентгенслужби помітно змінювались рентгенапарати : з АРД-2, які працювали ще в 40-х роках минулого століття, до нового діагностичного апарату з цифровим діагностичнм комплексом, який поліпшив рентгендіагностику й зменшив рентгенівське випромінювання на персонал та пацієнтів. В стаціонарі райлікарні працював пересувний рентгендіагностичний апарат для обстеження тяжких лежачих хворих в палатах та операційній.

Необхідно відзначити й роботу рентгентерапевтичного кабінету ( приміщення по вул Мар"янівській) де працювали на рентгентерапевтичному апараті Козік В. М., Єлісєєв В. С. та Рябіга В. М. Рентгенслужба тісно співпрацювала з фтізіатричною службою , зокрема з лікарями Цапенко Г. А., Шалімовою . О. С. та Набережною Т. К.

Не можна не відзначити й роботу молодших молодших медсестер : Тинкован І. Пустильник Л. В., Колісник О., Демиденко Т. М., Павлик Н. В., Ткаченко Т. М. Завдяки їм в кабінетах підтримувався належний санітарний стан. Колектив рентгенслужби завжди був згуртованим та дружнім й ніколи не було нарікань з боку хворих.

Красно дякую Войтович Р. М., Музиці Л. В.та Пархоменко З. А. за допомогу у відтворенні історії рентгенологічної служби!

                         ІНФЕКЦІЯ

Розділ 19

Впродовж тисячоліть інфекційні хвороби були постійними супутниками людського суспільства. Поширення інфекцій залежало від умов життя людей. Епідемії та пандемії спустошували населені пункти в багатьох країнах. Ще у 20-у столітті і в нашій країні та в районі існували такі небезпечні хвороби, як черевний та висипний тиф, холера, дифтерія,

поліомієліт та інші. Масово хворіли на вірусний гепатит, дизентерію, сальмонельоз. До 1976 року інфекційне відділення ЦРЛ знаходилось в будівлі санепідстанції, що в районі автостанції. В 1976 році, з відкриттям новоі лікарні по вул. Миколи Амосова ,інфекційне відділення розташували в окремій двоповерховій бідівлі й розраховане було на 40 ліжко-місць. Часом відділення переповнювалось до 50-ти хворих.Вдалось дізнатись, що на початок 70-х років в інфекційному відділенні працювала Дудковська Тамара Іванівна, а в кабінеті інфекційних хвороб -Бондаренко Станіслава Гнатівна. Важливим функціональним підрозділом амбулаторно-поліклінічної мережі для надання медичної допомоги хворим з інфекційною патологією є кабінет інфекційних захворювань ( КІЗ ). В ньому працювали лікарі : Бондаренко С. Г., Пісчана Н. Є., Теребінова Л. С., Теліженко Є. І., а з 1995 року й по сьогодні - Поліщук Галина Володимирівна. Впродовж 50 років медичною сестрою цього кабінету працювала Клопотенко Зінаїда Фадеївна. Це кваліфікована, грамотна, принципова й відповідальна медсестра, яка вміла організувати роботу з виявлення, обстеження, лікування інфекційних хворих та профілактику інфекційних захворювань.Легко працювалось лікарям, маючи такого працівника.В 1997 році Клопотенко З. Ф. вийшла на заслужений відпочинок й на цю посаду прийшла Нагиба Г. І.,яка працює донині. Санітаркою КІЗу працювала тривалий час Кулинич Ф. М., а з 2002 року по даний час - Панченко З. А. У 2016 році відкрито кабінет "Довіра", як самостійний підрозділ, який займається обстеженням хворих на ВІЛ; виявленням, лікуванням ВІЛ-інфікованих та профілактикою ВІЛ- СНІДу. В кабінеті працюють лікар Поліщук Г. В., медсестра Коваленко А. П., санітарка Фуркало А. А. До 2019 року працювали медсестра Руденко А.А. та психолог Чайчук Н. В. Ця ділянка роботи вимагає особливого терпіння, такту та взаєморозуміння з хворими.Контингент хворих дуже різноманітний ( в одних це розплата за легковажність, в інших - несподівана біда), тож від вміння лікаря їх зрозуміти та зарадити багато залежить.І всі ці риси притаманні Галині Володимирівні. Повна довіра до неї пацієнтів, а звідси й дієвий контроль за проведенням лікування.Тут суворо дотримується таємниця наявності хвороби та анонімність при зверненні.Багато часу приділяє Галина Володимирівна й пропаганді здорового способу життя серед молоді.

Головна ж увага завжди прикута до стаціонару, де перебувають найтяжчі хворі. З 1976 року завідувала відділенням та була районним інфекціоністом Нікорич Лідія Іванівна, яка пропрацювала в лікарні до 1985 року.Після дворічної роботи дільничним терапевтом, до роботи ординатором інфекційного відділення в 1980 році приступив Мовчан Віктор Олександрович. На період декретної відпустки Нікорич Л. І. він завідував відділенням , а з 1985 по червень 2020 року - зав відділенням та районний інфекціоніст. Лікар вищої категорії, який 40 років трудового життя присвятив інфекційній службі.Постійно самоудосконалювався й регулярно, систематично проводив навчання з лікарями мережі на теми профілактики інфекційних захворювань, ознайомлював з наказами МОЗ та розпорядженнями Черкаського ОУОЗ й вимагав їх виконання.В червні 1995 року брав участь в ліквідації спалаху холери в м. Миколаєві й ділився досвідом роботи у вогнищі спалаху небезпечної хвороби. Інфекційне відділення було "пасинком" ,й самотужки намагався утримувати його в належному стані. У відділенні до 1992 року ординатором працюва Соколовський Василь Григорович, а з 1992 року й по сьогодні працює Поліщук Г. В.

Дітям з інфекційною патологією надавали допомогу лікарі-педіатри : Дуженко Тетяна Миколаївна, Дідук Алла Григорівна, Попелюшко Любов Григорівна, Сова Микола Іванович, Сова Ольга Іванівна, Шовкова Ірина Іванівна.

Старшими медсестрами у відділенні працювали: Католійчук Валентина Миронівна, Боярська Галина Іванівна, Берегова Ольга Вікторівна, Матвієнко Віра Петрівна, Невмивака Ірина Генадіївна, Гудзь Маргарита

Сестрами медичними працювали : Черненко Є., Жук Г., Кирилюк Л., Нечипоренко О., Калита В., Іванченко К., Кунець Н.,Неміровська Д., Коваленко Н., Забудська Л., Перхуненко С., Пирхова Т.,Чернецька О., Зміюк Л., Запісецька М., Давиденко В., Марцевич Я., Білоус Л., Шевчик О.,Титаренко А., Гудзь М., Любов Єлисеївна ( з Сигнаївки й прізвище забули -підкажіть).

Сестрами- господарками працювали : Губко Ніна Харитонівна, Швець Віра Володимирівна, Байденко Наталія Петрівна. Санітарками : Бульда Л., Дяченко К., Редько В., Сергієнко Н.,Ковтун Т., Тулуман Л., Турчак З., Бойко Н., Бабій Л., Гирич Г.

У 21-у столітті кількість інфекцйних хворих зменшувалась й зменшувалась кількість ліжок до 15-ти в 2018році. Проте в 2019 році світ сколихнула пандемія коронавірусної інфекції, яка розповсюдилась й на Україну. Інфекційне відділення управлінням охорони здоров"я ЧОДА визначене закладом 1-го рівня для надання медичної допомоги хворим з коронавірусною інфекцією. Спочатку було розгорнуто 25 ліжок, а на сьогодні - 50. Круглодобову медичну допомогу хворим надають, окрім персоналу інфекційного відділення, почергово 6 бригад у складі лікаря (чергують вузькопрофільні лікарі) та медсестри й санітарки з інших відділень. Відділення в повному обсязі забезпечене круглодобовою подачею кисню проточного та з допомогою кисневих концентраторів, медикаментами та всіма необхідними засобами індивідуального захисту. У відділенні, на чолі з Поліщук Г. В., працюють лікарі : Трохимець Ю. О., Мороз В. О., Осаула С. В., Осадчий В. А., Голуб Ю.В., Голуб В. О., Домчук А. П. Раніше працювали Набережна Т. К. та Домчук О. М. Кваліфіковану медичну допомогу в двох палатах інтенсивної терапії забезпечує персонал реанімаційного відділення (лікарі та медсестри) на чолі з Маєтним Сергієм Валентиновичем.

Щиро дякую Поліщук Галині Володимирівні за збір та підготовку матеріалу.

          ОЧНЕ

Розділ 18

Служба, яка не просто потребує уваги, а без якої нинішнє життя не можливе .Шаленні темпи життя ,супроводжувані новітніми технологіями, вимагають навантажень на зоровий апарат й очні хвороби зростають. Всі, відносно здорові, звертаємось до окуліста з віковими розладами зору.Медицина 21 століття без офтальмології не можлива. Щиро дякую Логвіновій Зінаїді Іванівні, яка підготувала обширний історичний матеріал й моє завдання його оприлюднити.

Зінаїда Іванівна - випускниця Новосибірського медіституту, пройшла інтернатуру по офтальмології на базі Свердловського медінституту, що на базі медсанчастини- знаменитої "Вагонки" (Н Тагільський вагонобудівний завод).Отримала великий практичний досвід по наданню допомоги при травмах ока, в звязку з специфікою підприємства.До роботи в Шполянській ЦРЛ приступила в далекому 1972 році.Лікар вищої категорії, яка з 1976 по 2020 роки завідувала офтальмологічним відділенням. Тисячі проведених операцій, а скільки безсонних ночей в переживаннях за хворих. Беззаперечний авторитет серед колег і любов та шана хворих - трудовий шлях Зінаїди Іванівни.Висока самовимогливість та дисципліна, й відповідальність в колективі, таким завжди було очне відділення. Вмілий організатор - постійно навчала медперсонал відділення в наданні кваліфікованої допомоги пацієнтам стаціонару, умілому виконанню складних маніпуляцій. Зінаїда Іванівна уміла вселити хворим надію на прозріння й досягала цієї мети, а бажання хворого " хоч- би бачити стежичку", справджувалось можливістю бачити навколишній світ в усій красі.

Зі слів старожилів відомо, що в 60-ті роки в ЦРЛ працювали офтальмологами Мачерет та Логвиненко (на жаль не знаємо їх ініціалів)

Друга половина 60-х та 70-ті роки минуло століття увійшли в історію, як бурхливий розвиток сільського господарства з колгоспами, радгоспами та підприємствами.Загальна чисельність населення більше 60 тис. У той час на офтальмологів району покладався великий об"єм роботи: прийом пацієнтів в поліклініці, робота в райвійськкоматі, виїзди на села для огляду працівників сільського господарства, дітей дошкільного та шкільного віку, огляд ветеранів війни. На той час працював дитячий офтальмолог Гаркавий Леонід Максимович, який згодом переїхав до Катеринополя. Районним офтальмологом працював Войченко Микола Федорович. За рік офтальмологи приймали до 20 тис пацієнтів. Існувала епоха диспансерізації, й Микола Федорович розробив схему нагляду, яка давала змогу відстежувати перебіг хвороби з дитячого віку до дорослого.Цю методику він залишив і нащадкам. Микола Федорович завершив трудову діяльність в 2013 році, пропрацювавши майже 50 років. Його помічниами в очному кабінеті були: Медвєдєва Н В, Шпиця М.О.,Білецька Л. Л.,Осипенко Анна Йосипівна та Скринник Н. В. Наталія Вікторівна Скринник -медсестра вищої категорії, яка володіє різними методиками обстеження пацієнтів, надання невідкладної допомоги при травмах та опіках очей. Щастя їй в житті.

Після закінчення Івано-Франківського медінституту та інтернатури по офтальмології на базі офтальмологічного відділення ЧОЛ в 1978 році приїхав працювати Собенніков Юрій Олександрович, який згодом переїхав до м. Корсунь-Шевченківський.

Після переїзду райлікарні в нове приміщення (БАМ) 29 серпня 1976 року відкрилось повноцінне міжрайонне офтальмологічне відділення на 40 ліжок. Фінансування охорони здоров"я завжди бажало бути кращим. Дякуючи відкриттю нової лікарні, було придбано багато діагностичного обладнання, мікрохірургічного інструментарію, а головне - операційний мікроскоп. Тобто, з цього часу ми вже проводили оперативні втручання на мікрохірургічному рівні. У той час при видаленні катаракти люди носили товсті афакічні окуляри, але були вже зрячими. У середині 90-х років в Україні почали виготовляти жорсткі інфраокулярні лінзи. Обласний окуліст Кравчук Павло Якович запровадив в офтальмологічному відділенні від ЧОЛ операції видалення катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи ( ІОЛ) з накладанням швів. З його легкої руки та згоди головного лікаря Волика М.С,. ми теж проводили ці операції на протязі 15 років. Це значно покращило якість життя пацієнтів і їм вже не потрібні окуляри.Наука не стоїть на місці, й за кордоном з"явилось обладнання - факофрагментари, які дозволили оперувати безшовно та імлантувати ІОЛ гнучкі.Це - світовий стандарт. Для запровадження операції факоемульсифікації катаракти з імплантацією м"якої ІОЛ (Інфраокулярної лінзи) потрібне високотехнологічне операційне (сучасний операційний мікроскоп) і саме головне - фракофрагментор (виробник -США) та діагностичне обладнання (рефрактометр та УЗД). Для того щоб йти в ногу з часом та максимально наблизити сучасні технології для нашого населення ,за підтримки гол. лікаря Уманця В.П. та згоди районного керівництва, ми почали співпрацювати з "ОКОмедікас". Вони поставили нам все необхідне обладнання та направили мікрохірурга Шаткуна А.А. На протязі останніх 7 років проведено більше 2000 операцій з приводу катаракти та глаукоми. У 2019 році було успішно проведено 3 унікальні операції:Ex- press при тяжкій формі глаукоми, яка не піддавалась терапевтичному лікуванню та звичним антиглаукомним операціям ( фото додається). Так ми максимально наблизили сучасний рівень допомоги нашим пацієнтам. Кадри вирішують все! У 1976 році, при підготовці кадрів відділення, душею була старша медсестра Шпаченко Ніна Вікторівна.Вона навчала, виховувала молоде покоління. Так склалось, що медсестри в нас працювали після закінчення училища. Працювали у відділенні : Кунець Т.М.,Грабовська В.П.,Пилипась В., Іванченко К.С., Гайдаш Л. П., Голобор О. О., Луцишина Т., Забожня В.,Полтавець Т. І., Роєнко Т.В.,Сімашко І. М.,Кримчак Н., Бондаренко С. І., Гадіон О.В., Пилипенко В. Б., Білоус Л. І.,Мироненко І. І., Невмивака І. Г. Лавренко С. Ф., Шевчик О.В.

Старшими медсестрами працювали : Шпаченко Н. В.,Рикунь О. П., Сторчак Н. І., Білоус В. А., Міцкевич Т. П., Іанкова О. А.

Санітарками у відділенні працювали : Павлик Н., Радченко М. В., Фуркало Н. С.,Угрюмова В., Кравченко К. Г., Старосвіт М., Різник Г. П., Семчак Л. І..Бондар В. С., Капуста Н. С., Брєжнєва В. В., Гончаренко Л. П., Мартиновська Г. І., Булацева А., Курій Г. О., Грущинська В. І., Вартанян Т. М., Кондратюк Н. П.

Багато наших працівників працюють в різних містах, закладах району і це прекрасні люди й хороші фахівці, якими можна пишатися.

На нашій базі проходили інтернатуру в 2008 -2009 роках Андріуца Н. А., яка зараз працює в Звенигородській ЦРЛ. У 2010- 2011роках - Літіченко Наталія Миколаївна, після закінчення клінічної ордінатури працює в м. Києві.

З 2012 року після закінчення Запорізького медінститу та інтернатури в КМАПО працює Голуб Віолетта Олегівна, прекрасна людина та перспективний фахівець. Залюблена в свою професію, самовіддана в роботі, терпелива, тактовна, а головне - висококваліфікований лікар, яка надає амбулаторну та стаціонарну допомогу (включаючи оперативну) своїм пацієнтам. У 2020 році ритмічну роботу зламав ковід- 19. Лікар Голуб В. О., медсестри Білоус Л.І.,Гудзь М. П., молодші медсестри Курій Г. А., Грущинська В. І.та Вартанян Т. М. пішли в бригади по боротьбі з ковід-вірусом. В даний час відділення працює лише для надання невідкладної допомоги. По закінченні епідемії планується продовжити роботу в звичному режимі.

                         ТЕРАПІЯ

Розділ 17 ( продовження)

Як в тій пісні., час плив рікою, й на зміну п"ятидесятників- семидесятників прийшло молоде покоління кінця 70-х та початку 80-х років. Досить амбітні, кваліфіковані й, пройшовши школу Г. І. Марченко, вони будуть нести на собі ланцюг амбулаторної ланки до часу реформи галузі охорони здоров"я. Кістяк тих хто прийшов в кінці 70-х років зберігся : Пірогова Н. М., Плахотнюк О. М., Єлісєєва К. Г., Дунаєнко Н. Г., Жук Г .Д., Уманець К. В., Гогота Н. О., Гуцул Н. В., Собєйнікова М. С., Совгиря А.І., Корпяк З. Л., Сидоренко З. Л., Погрєбна Л. О., Линдюк Н. Г., Качан Н. Г. З різних причин лави дільничних терапевтів зріділи, але на середину 90 -х років амбулаторна ланка складала 8 дільниць та 9-у приписну з селами Мар"янівка та Терешки.

Після виходу на пенсію Марченко Г. І. завідуючими поліклінічним відділенням поліклініки були: Осадченко Н. І., Кержнер Ю. С., Сидоренко Л. І., Єлісєєва К. Г. та довгий час - Плахотнюк О. М. й в останнй час - Качан Н. Г.

Робота дільничного терапевта має свої особливості, але все ж таки,він завжди має змогу шпиталізувати "тяжкого", або не зрозумілого хворого на стаціонарне лікування - то ж Лепча Дар"я Миронівна - це той лікар, який виносив на своїх плечах всі проблеми лікування тяжко хворих пацієнтів, діагностичні помилки колег, організаційні питання терапевтичної служби району, будучі зав.терапевтичним відділенням та районним терапевтом з 1977 по 1997 роки. З 1970 по 1973 рік працювала в Лебединській дільничній лікарні, а потім ординатором в терапевтичному відділенні ЦРЛ. Самовіддана в роботі ,часто оглядала хворих до початку робочого дня, а інколи й вночі. Завжди була готова допомогти колегам в складних випадках. Любила порядок у відділенні та створювала належну атмосферу відносин між співробітниками. Вчила середній медперсонал чіткому виконанню призначеннь лікаря, умінню спілкуватись з хворим. У Дар"ї Миронівни ніколи не було пріоритетним посада чи чин пацієнта - завжди це була людина, що потребувала її допомоги. Постійно навчалась сама та навчала молодих колег. Під стриманою зовнішністю завжди відчувалось щире співчуття та людяність. Одною з перших жінок району, сіла за кермо автомобіля. Захоплювалась працею на родинній садибі в селі Лебедин, де виростила ботанічний сад з екзотичними рослинами. Під її керівництвом працювали ординаторами : Чемус В. В.,Мовчан І. В., Сидоренко Л. І., Семеняка В. Ф., Жура В. А., Варенко З. Л., Чорна Л. П., Соколовський В. Г., Гуцул М. М., а найдовше - Гогота Петро Іванович з 1980 по 2019 роки.

Разом з дружиною Надією Олександрівною, вони пройшли "школу молодого бійця" в Липянській дільничній лікарні. Працюючи ординатором відділення, Петро Іванович успадкував традиції, започатковані Лепчою Д. М. : вимогливість до виконання своїх функціональних обов"язків медперсоналом, впровадження нових методів діагностики та лікування .Він найдосвідченіший терапевт та діагност серед терапевтів району в останні роки, на якому трималось терапевтичне відділення .Лікував "генерала як солдата, а солдата як генерала", служив, а не прислуговував, повертав здоров"я пацієнтам, втрачаючи своє. Прямий та не лицемірний в спілкуванні з колегами, вказував на недоліки в їх роботі, одразу забуваючи про це. Постійно самовдосконалювався та знаходив шляхи виходу з критичних ситуацій, які утворились при реформуванні медичної галузі ( скорочення кількості ліжок, неспроможність пацієнтів матеріально забезпечити своє лікування).

В наступні роки завідуючою терапевтичним відділенням та районним терапевтом була Варенко Зоя Леонідівна (пізніше -завідуючою поліклініки). Завідуючою кардіологічним відділення працювала Осадченко Надія Іванівна, а її наступником - Соколовський Василь Григорович. .Кардіологічна служба району забезпечувалась амбулаторним прийомом лікарем-кардіологом Гуцулом Мирославом Миколайовичом з 1980 року, а також періодичною його роботою в кардіологічному відділенні. В даний час терапевтичне відділення розраховане на ліжок і завідує ним з 2020-го року районний терапевт Домчук Оксана Миколаївна.

Старшими медсестрами у відділенні працювали : Ткаченко Аза Петрівна, Ветушко Наталія, Сергєєва Є. В., Згурська Н. С.

На превеликий жаль вдалось отримати дуже мало медсестер які працювали у відділенні : Трущенко Н. П., Рудь М. Д., Бойко Л. І., Полубінська Н. П., Титаренко О. Н.,Загоруй М.,Горбенко К. П., Лук"яненко А. Т., Катриненко Н В., Маєтний С В., Михайленко Н. П., Михайленко І. М., Недопас Л., Колісник Т. П., Степаненко К. І., Нерознак Л., Бендюженко В. О., Колісник М. Ю., .,Воскобійник О. П., Криворучко А. В.

З 105 ліжок на сьогодні терапія з кардіологію мають 30 ліжок!

                         ТЕРАПІЯ

Розділ 17

Надважливість терапевтичної служби не викличе заперечень, але ,як не прикро, зіштовхнувся з величезними труднощами при зборі матеріалу. Випадає період з 50- х до 60-х років., коли не можна дізнатись імен лікарів, які надавали терапевтичну допомогу. Я маю надію, що читачі підкажуть й заповнимо цю історичну прогалину ."Найголовніші й найсуттєвіші завдання практичної медицини - попередження хвороби, лікування в разі виникнення і, врешті ,полегшення страждань хворої людини"- ці слова належать корифею медицини С. П. Боткіну. Суть діяльності терапевтичної служби закладені в цих словах і часи змінюються ,а завдання терапевтів залишаються.Вдалось дізнатись, що в цей період допомогу населенню надавали Іларіон Антонович Котенко, П. Х. Козленко, Станіслава Гнатівна Бондаренко, Леонід Миколайович Горський, трішки пізніше- Пилип Кузьмович Устименко, Володимир Петрович Поліщук. Згадується в книзі під редакцією В. О. Вороневича В. І. Вінніченко, який пішов у наукову діяльність, але мені не вдалось простежити його життєвий шлях.

Наш з Надією Михайлівною учнівський обов"язок висвітлити імена та віддати повагу й шану нашим вчителям, з ким ми розпочинали життєвий та лікарський шлях тут у

Шполі. Оскільки, я працював терапевтом лише 1, 5 роки ,а Надія Михайлівна все своє трудове життя ,то й право висвітлення історії терапевтичної служби надамо їй.

Моїм першим наставником була Галина Іванівна Марченко за що їй низький уклін, як вчителю, колезі за бажання нас навчити, за уміння тактовно виправляти наші помилки. Пам"ятаю, як вона розповідала про свою роботу в Матусівській дільничній лікарні (працювала там терапевтом з 1956 року). Вела прийом та лікувала хворих в стаціонарі, а потім обслуговувала виклики до хворих вдома, на які її возили підводою.Бувало так, що підводи стояли в черзі, щоб повезти лікаря. Не будучи професійним рентгенологом, вона робила обстеження хворих для уточнення діагнозу. Першою навчилась робити ЕКГ хворим для діагностики захворювань серцево- судинної системи. З 1960 року Галина Іванівна працювала зав. терапевтичним відділенням ЦРЛ, яке розташовувалось в старій будівлі по нинішній вул. А .Таранця. Була районним терапевтом, а потім зав. терапевтичним відділенням районної поліклініки. На той час молодими терапевтами працювали: Уманець К. В., Янушевська С., Пірогов О. І., Плахотнюк О. М., Жук Г. Д., Єлісєєва К. Г., Мовчан В. О., Дунаєнко Н, Г, Кравцов А., Гордєй .І П., Тимченко Л. О.. Джулай Р., Гуцул М. М., та Гуцул Н. В., пізніше приєднались Собєйнікова М. С., Погрєбна Л. О., Линдюк Н. Г., Совгиря А.І ., Гогота Н. О., Корпяк С. П., Корпяк З. Л.. Галина Іванівна вчила нас клінічному мисленню, умінню обгрунтовувати причину хвороби, її протікання, що давало змогу правильно лікувати хворого. Вимоглива до себе, вчила нас відповідальності за свої вчинки в ставленні до хворих .Могла одним словом згладжувати конфлікти ,які іноді зустрічалися з "нетерпеливими "пацієнтами,

при цьому ніколи не принижуючи лікаря. Звертала увагу на правильне ведення медичної документаці, чіткості та лаконічності у веденні амб. карточок. Завдяки їй, ми постійно навчалися : розбір нетипових випадків хвороби , опановували читання ЕКГ, не пропускали статті в медичній пресі. Ми були колективом де кожен відчував підтримку, взаєморозуміння, колегіальність - і це велика заслуга нашого керівника, лікаря вищої категорії ,вмілого організатора, вчителя, наставника - Марченко Галини Іванівни.

З 1962 року до роботи в лікарні приступила Юраш Раїса Саватівна, яка спочатку працювала лікарем -терапевтом, а потім ревматологом та лікарем кабінету функціональної діагностики. Першою в районі організувала диспансерний нагляд за хворими на серцево-судинну патологію (метод активного спостереження за пацієнтами, з метою впливу на протікання хвороби та її лікування). До Раїси Саватівни звертались за допомогою круглодобово навіть вночі, якщо виникали труднощі в трактовці ЕКГ. Вона вчила співставляти клінічні прояви хвороби з результатами функціональних обстежень. За обсягом та якістю обстежень кабінет функціональної діагностики був одним з кращих в області. Гарна господиня вміла готувати смаколики (тоді страви з баклажанів були екзотикою), пригощала нас, та вчила їх готувати.

На початку 60-х років з Киселівки до райлікарні приїхало подружжя Осадченків. Надія Іванівна працювала лікарем-кардіологом та опікувалась ветеранами Другої світової війни. На протязі трудової діяльності працювала ординатором терапевтичного відділення та завідуючою кардіологічним відділенням. Вчила молодих колег вмінню вислуховувати серцеві тони ,ритм , співставляти їх з клінічними ознаками. Досконало володіла такими методами обстеження , як аускультація, пальпація, перкусія та вчила молодих колег не нехтувати ними. Продовжила з своєю надійною помічницею, яка пройшла дорогами війни, Гончаренко Марією Іанівною, вести диспансерний нагляд за хворими на серцево -судинні хвороби.

З 1967 року після роботи в Топильнянській дільничній лікарні прийшла на посаду дільничного терапевта Клименко Лідія Андріївна. Наступні роки Лідія Андріївна працювала лікарем підліткового кабінету, зав. поліклінікою, зав. терапевтичним відділенням, районним терапевтом, але головною ділянкою її роботи була ендокринологічна служба, якій й присвятила своє життя. Відомо, що до неї ендокринологом працював лікар Куріпко ( на жаль ініціалів не знаю). Своїм ставленням до хворого успадкувала мудру школу : вислухати хворого, дати пораду, правилно організувати режим харчування та побуту. Вона ніколи не втомлювалася (скоріше не виказувала втоми, бо щоденно приймала до 30 й більше пацієнтів) давати пораду пацієнту про особливості харчування, режиму дня. Ретельно оглядала кожного хворого: пальпація щитоподібної залози, молочних залоз, лімфовузлів, прослуховування легень, серця, вимірювання АТ. Контролювала не лише прийом ендокринологічних ліків, а й призначення інших спеціалістів. Багато приділяла уваги профілактиці ендокринологічних захворювань у підлітків та дітей. Консультувала тяжких хворих на ендокринну патологію в стаціонарі, була постійно ургентною. Мала вищу атестаційну категорію.

Ми, як молоді спеціалісти, мали змогу порадитись з інфекціоністом Теребіновою Любою Семенівною, лікарем підліткового кабінету Русіною Любою Іванівною .,Пісчаною Ніною Євгенівною.

В роботі нам були надійними помічниками медичні сестри: Головко Г. Г., Шевченко О. П., Кривенко Є. Т., Гичка Н. І., Теличко В. В., Онопрієнко Г. П., Гончаренко О. Й., Кавуненко К. П., Шпоть Л. та ветеран серед дільничних медсестер, яка працювала з П. К. Устименком -Анна Федосіївна (прізвище не можемо пригадати, підкажіть).

Простежимо розташування терапевтичного відділення в описаний історичний час. В 50-ті- 60-ті роки відділення знаходилось в старому пристосованому приміщенні по вул. А. Таранця. На початку 60-х років відділення розташовувалось й в будівлі району цукрового заводу ,а перед переводом до нової лікарні - в приміщенні "Водолікарні". З 1976 року терапевтичне та кардіологічне відділення знаходились на 4-у поверсі й налічували 60 ліжок ( далі буде)

               АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

Розділ 16

Ідея створення першої в Україні кафедри анестезіології належить кардіохірургу Миколі Михайловичу Амосову. 25-го жовтня 1957 року організовується проведення першого двомісячнрго циклу з анестезіології. 22. 12. 1957 року наказом по Київському інституту удосконалення лікарів на посаду ассистента кафедри анестезіології був призначений к .м. н. Тріщинський Анатолій Іванович. Саме з ім"ям А. І. Тріщинського пов"язане становлення, розвиток і прогрес кафедри анестезіології та анестезіологічної служби в Україні.

Першопроходцем в анестезіології у нас в лікарні необхідно вважати Шкарбана Павла Овсійовича, який по сьогодні завідує відділом науково - організаційної роботи та інформації Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О .Шалімова. З 1967 по 1968 роки П. О. Шкарбан працював лікарем -терапевтом та анестезіологом Шполянської ЦРЛ. .Часом допомагав хірургам в анестезії Юраш В. У., забезпечуючи ефірно-кисневим наркозом, або закисом азоту. До 1976 року анестезіологічна служба трималась на анестезістах.

У 1974 році до Шполи приїхала Гапонова Оксана Савеліївна, яка працювала лікарем-терапевтом до кінця 1975 року й направлена на 6 місячні курси по анестезіології до обласної лікарнію. З травня 1976 року вона приступила до роботи за новим фахом. У серпні 1976 року до роботи в новій ЦРЛ зарахований на посаду анестезіолога випускник Вінницького медінституту з п"ятирічним досвідом роботи Ваколюк Михайло Дмитрович. З вересня 1976 року по лютий 1977 Михайло Дмитрович пройшов спеціалізацію по анестезіології на кафедрі Львівського інституту удосконалення лікарів. Маючи досвід організаційної роботи, високу кваліфікацію, бажання до вдосконалення та запровадження нового, саме він відкрив та очолив перше в області серед районів анестезіологічне відділення в 1978 році. У 1981 році відділення трансформували у анестезіології -реанімації на 6 ліжок. 2002-го року, згідно наказу МОЗ, відділення перейменоване у - анестезіології- інтенсивної терапії. З 1978 по 2010 роки, до виходу на пенсію, маючи вищу кваліфікаційну категорію, М. Д. Ваколюк завідував відділенням, яке визнавалось одним з кращих в області.

У відділення анестезіології- інтенсивної терапії госпіталізуються хворі з приймального відділення, або інших з гострим порушенням функцій життєво важливих органів і систем до стабілізації їх стану. Щорічно у відділенні проводиться інтенсивна терапія та лікування 400-600 хворим.

Лікарями анестезіологами надається анестезіологічна допомога всіх видів, в тому числі,з використанням регіонарних методів знеболення : перидуральна та спинно- мозкова анестезія. Вцілому,щорічно до двох тисяч різних видів знеболення. Відділення забезпечене сучасними апаратами для проведення наркозу, ШВЛ, кардіомоніторами, апаратами для Е І Т. За роки існування відділення сформувався високопрофесійний колектив лікарів-анестезіологів, медичних сестер-анестезистів, медичних сестер палат інтенсивної терапії. У різний час роботу відділення забезпечували лікарі-анестезіологи вищої та першої категорій : Гапонова О. С., Тунік М. П., Попелюшко М. О., Неміш Л. Ф., Неміш Т. П., Коросташевський А.Й., Линдюк С. К., Маєтний С. В., Шкарбан В. А., Ортинський Л. В., Лютова О. О., Курах Я. В., Маєтний О. С., Джавага О. В., частина яких працюють і сьогодні.

Медичні сестри анестезісти : Лавренов С., Ткаченко М., Вдовиченко С., Рябіга В. М., Мельцов Є. П., Ворона Б. ., Боярська Г. І.,Карбівнича Н. І .,Вітренко Н. С .,Уманець А. П., Подиряко М. Л., Яцентюк С. І., Сігідіненко Л. М., Запорожець Л. М., Хименко Д. П., Лещенко Н., В Селезень І. П., Тесленко М. М., Стадник Т. Г., Сіменко І. П., Мацьо Я. Ю., Кравченко Н. І.

Старші медичні сестри: Карбівнича Н. І., Пономаренко В. М., Сіренко В. М., Вітренко Н. С., Королькова А. С.

Медичні сестри палат інтенсивної терапії :Колісник Г. П., Осмолова С. А., Горбенко Н. С., Кондратюк Н. М., Клецька А. В., Каплій С. А .,Бондаренко Л. М., Збризька Н. П., Колісник А. С., Ільченко С .,Зіздок А. О., Королькова А. С., Задніпряна В. С., Караван І. В., Колосовська А. О., Олефір В. С., Пісчанська Ю. А., Вергелес А. С .,Бондар С. М., Забудська Я. В., Коровінська Н. В., Кутас В. Сю

З 2010 року завідує відділенням анестезіології - інтенсивної терапії лікар вищої категорії Маєтний Сергій Валентинович. На долю відділення випало важке випробування - епідемія коронавіруса. Лікарі та весь медперсонал працюють в складних умовах перевантаженості та ризиків для здоров"я і життя. Велика частина персоналу перехворіла на цю небезпечну хворобу й продовжують виконувати свій професійний обов"язок . Дякую М. Д. Ваколюку за наданий історичнй матеріал про службу. Щира подяка й всім причетним до збору матеріала та світлин..

Подобається

Коментувати

Поширити

       ТРАВМАТОЛОГІЯ

Р озділ 14

Закрадається думка і навіть впевненість, що немає жодної сім"ї, яка б не зверталась до лікарів травматологів-ортопедів. Одна з найзатребуваніших та найважчих спеціальностей в медицині. Як і всі хірургічні спеціальності,травматологія відокремилась на початку 20-го століття від матері-хірургії.

Кафедра травматології та ортопедії Національного медуніверситету ім . академіка Богомольця заснована в 1923 році. Першим завідуючим кафедри був доктор меднаук Сергій Лук"янович Тимофєєв. Харківська школа розпочинається з медико-механічного інституту, коли в 1926 році утворилась кафедра ортопедії та травматолоії і очолив її Михайло Іванович Ситенко. Він же й заснував журнал: "Ортопедія і травматологія" в 1927 році. Ці дві школи й були провідними в галузі травматології.

Засновником травматологічної школи в Шполянському районі був Василь Устимович Юраш. Непересічна й неординарна особистість, і саме завдяки його унікальній пам"яті, мені вдалось підняти пласт історії медицини Шполянщини кінця 50- х та початку 60-х років. Живий свідок тих часів любязно та активно сприяв і допомагав розкривати забуті імена наших колег. Я красно дякую Василю Устимовичу за небайдужість та бажання допомогти. Він надіслав мені більше 50 листів своїх згадок про роботу та життя й події в лікарні та районі, що відбувались впродовж останніх 60 років. Тож попрожкуємо разом з ним в історію травматології Шполянщини.

Юраш В. У. по закінченню Одеського медінституту працював в Шевченківській дільничній лікарні, яку незабаром й очолив. Доля розпорядилась так, що 26 .05. 1965 року він був зарахований хірургом до райлікарні з перспективою спеціалізації по травматології. На той час хворим з травмами надавали допомогу в хірургічному відділенні, яке очолював П. П. Лихолай і хірургами працювали Дашківський А. В., Чайкун А. П., Заїка Д. С.. Перші місяці він вчився в цих досвідчених спеціалістів. Зокрема, найбільше довелось працювати з Заїкою Д. С., який доручив передивитись всі рентгензнімки, які були у відділенні. Так склалось, що був період відпускної кампанії й всю допомогу надавали разом. Після курсів на базі обласної лікарні з вересня по грудень, став виконувати функцію хірурга-травматолога. Якось під час операції через травму живота та внутрішню кровотечу, яку проводили з Дашківським та Чайчуком, виникла необхідність в дачі наркозу, з чим успішно впорався. З того часу, за необхідності, виконував і функцію анестезіолога. В 1965 році довелось давати наркоз й під час операції, яку проводив М. О. Коломійченко через мастит.

У 1967 році підвищував кваліфікацію під керівництвом доктора меднаук професора Богданова Ф. Р. За час роботи ще в 1972, 1977 ,1983 роках побував на підвищенні кваліфікації в Києві, Кривому Розі, Запоріжжі .Добре запам"ятав, як вперше зробив хворому з черепно-мозковою травмою та коматозному стані трепанацію черепа. Обласний нейрохірург не міг виїхати через складні погодні умови й з Войтовичем Б. Ф. здійснили цю непросту операцію й спасли життя хворому, який за години міг померти.

Травматологічні ліжка існували при хірургічному відділенні по вул. Мар"янівській. Травматизм щорічно зростав, особливо серед мотоциклістів й кількість хворих збільшувалась до 20-ти на 35-38 ліжках хірургічного відділення. Керівництво лікарні прийняло рішення про перевід ЛОР відділення в окреме приміщення, а на його місці розташувати травматологічні ліжка. Після проведеного поточного ремонту 23 березня 1972 року утворилось відділення травматології, але юридично не оформлене. Старшою медсестрою призначено Шевченко Євгенію Степанівну, палатні медсестри: Остапенко Марія Корніївна, Коротка Лариса Філатівна, Калита Варвара Григорівна. У відділенні лікувалось 17- 20 пацієнтів. Хворими займався Юраш В. У., а також з"явився травматолог Вишневський, якого через 1 рік забрали до армії і в Шполу він не повернувся. У 1974 році до роботи приступила травматолог з досвідом Кочерженко Нона Кирилівна, яка й працювала до 1979 року. Отже, у лікарні з 1974 року працювали два травматологи, але екстренну допомогу хворим з травмами надавали й хірурги.

З відкриттям нової лікарні (БАМу) травматологічне відділення на 30 ліжок юридично затвердили й відповідно укомплектували штатом. Знаходилось воно на першому поверсі, поруч з приймальним відділенням. З серпня 1976 року ряди травматологів після проходження інтернатури поповнив молодий перспективний лікар Павлишин Роман Миколайович. Саме він в 1978 році застосував апарат Єлізарова на рівні районних лікарень при несправ жньому суглобі гомілки, про що сповіщала "Медицинская газета". На жаль, в 1980 році він виїхав з Шполи. У 1978 році після проходження інтернатури на базі обласної лікарні приступив до роботи Уманець Василь Петрович. З моменту заснування відділення завідував ним Юраш Василь Устимович .З збільшенням техніки в колгоспах, на підприємстах та в побуті, щорічно зростав, як виробничій так і побутовий травматизм. Райтравматологом та колегами проводилась велика робота по його профілактиці. Проводились заняття по наданню екстренної допомоги, читались лекції . В програмі занять з лікарями та фельдшерами обов"язково розглядались питання профілактики травматизму.

У 1979 році зав. відділенням призначено Уманця Василя Петровича. У 1980 році, після відїзду Р. М. Павлишина , до травматологів приєднався після проходження інтернатури Вітренко Василь Дмитрович, який тривалий час працював на 1 ставку , а після призначення завідуючим поліклініки, до 2005 року працював на 0, 5 ставки. На превеликий жаль, важка хвороба перервала його трудову діяльність . У 1983 році прийшов до лікарні Олексій Флавіанович Варенко який пропрацював біля 5 років й перейшов на роботу судмедексперта районної прокуратури . З 1990 по 2001 рік працював травматологом Ткаченко Вадим Юрійович й виїхав до Черкас. З 2003 по 2005 роки після проходження субординатури в травматилогічному відділенні працював Уманець Олег Васильович, й перейшов до травматологічного відділення обласної лікарні де успішно працює по сьогодні. З 2009 по 2011 рік працював травматологом Гросу Андрій Костянтинович , який, на жаль, трагічно загинув. Біля одного року в 2012 році працював Кишеля Євген Євгенович й виїхав за кордон. У 2005 році після переходу Уманця Василя Петровича на посаду головного лікаря й хвороби Вітренка В. Д .,залишився один Юраш Василь Устимович. В 2006 році повернувся до Шполи досвідчений Ткаченко Вадим Юрійович, який і по сьогодні завідує травматологічним відділенням.

Багато цікавого, від смішного до трагічного, виклав в своїх листах-згадках виклав Юраш В. У. Формат цієї історії не дає можливості зробити цього. Та все ж, викладу епізод його зустрічі на Миколаївщині з Генеральним секретарем ЦК КПРС Микитою Сегійовичем Хрущовим, коли він після привітання та знайомства, порадив рецепт від сивини волося чисто його - зняв шляпу й показав свою лису голову. З надважкого й трагічного, серед буднів людського горя й травм(шукання патифонної голки в долоні жіночої руки а це дуже складно), до трагедії на залізниці під ст. Цвіткове, коли зіштовхнулись два пасажирські потяги з масовими жертвами. Саме він та Войтович Б. ФЮ побували в тому пеклі, надавали першу допомогу й вивезли з місця аварії та госпіталізували до нашої лікарні 17 травмованих пасажирів.

Роботу лікарів-травматологів не можна уявити без їхніх надійних помічниць медсестер, які вміють все , включаючи старі перевірені часом гіпсові пов"язки. На довгому шляху травматологічної служби їх було багато й зробимо спробу назвати імена помічниць : Остапенко М. К., Канівець Л. П .,Ворона Л. Г .,Борисенко Л. М., Збризька Л. Б., Мельник С. Б., Трощенко Н. Г., Тиха О. О., Бойко О. С., Золотобой І. П., Джумеля І. Я., Самойленко Л. П., Височанська Ю. А., Римська К. О., Вишінська Н. М .,Вовченко В .А .,Савченко В. В., Грунь О. Д., Дубровська Н. З .,Скотар А., Менюк Л.Пухлій Ольга, Сосновська Лідія.

Прошу підказати імена пропущених та надати світлини працівників служби. .