ТЕРАПІЯ

Розділ 17

Надважливість терапевтичної служби не викличе заперечень, але ,як не прикро, зіштовхнувся з величезними труднощами при зборі матеріалу. Випадає період з 50- х до 60-х років., коли не можна дізнатись імен лікарів, які надавали терапевтичну допомогу. Я маю надію, що читачі підкажуть й заповнимо цю історичну прогалину ."Найголовніші й найсуттєвіші завдання практичної медицини - попередження хвороби, лікування в разі виникнення і, врешті ,полегшення страждань хворої людини"- ці слова належать корифею медицини С. П. Боткіну. Суть діяльності терапевтичної служби закладені в цих словах і часи змінюються ,а завдання терапевтів залишаються.Вдалось дізнатись, що в цей період допомогу населенню надавали Іларіон Антонович Котенко, П. Х. Козленко, Станіслава Гнатівна Бондаренко, Леонід Миколайович Горський, трішки пізніше- Пилип Кузьмович Устименко, Володимир Петрович Поліщук. Згадується в книзі під редакцією В. О. Вороневича В. І. Вінніченко, який пішов у наукову діяльність, але мені не вдалось простежити його життєвий шлях.

Наш з Надією Михайлівною учнівський обов"язок висвітлити імена та віддати повагу й шану нашим вчителям, з ким ми розпочинали життєвий та лікарський шлях тут у

Шполі. Оскільки, я працював терапевтом лише 1, 5 роки ,а Надія Михайлівна все своє трудове життя ,то й право висвітлення історії терапевтичної служби надамо їй.

Моїм першим наставником була Галина Іванівна Марченко за що їй низький уклін, як вчителю, колезі за бажання нас навчити, за уміння тактовно виправляти наші помилки. Пам"ятаю, як вона розповідала про свою роботу в Матусівській дільничній лікарні (працювала там терапевтом з 1956 року). Вела прийом та лікувала хворих в стаціонарі, а потім обслуговувала виклики до хворих вдома, на які її возили підводою.Бувало так, що підводи стояли в черзі, щоб повезти лікаря. Не будучи професійним рентгенологом, вона робила обстеження хворих для уточнення діагнозу. Першою навчилась робити ЕКГ хворим для діагностики захворювань серцево- судинної системи. З 1960 року Галина Іванівна працювала зав. терапевтичним відділенням ЦРЛ, яке розташовувалось в старій будівлі по нинішній вул. А .Таранця. Була районним терапевтом, а потім зав. терапевтичним відділенням районної поліклініки. На той час молодими терапевтами працювали: Уманець К. В., Янушевська С., Пірогов О. І., Плахотнюк О. М., Жук Г. Д., Єлісєєва К. Г., Мовчан В. О., Дунаєнко Н, Г, Кравцов А., Гордєй .І П., Тимченко Л. О.. Джулай Р., Гуцул М. М., та Гуцул Н. В., пізніше приєднались Собєйнікова М. С., Погрєбна Л. О., Линдюк Н. Г., Совгиря А.І ., Гогота Н. О., Корпяк С. П., Корпяк З. Л.. Галина Іванівна вчила нас клінічному мисленню, умінню обгрунтовувати причину хвороби, її протікання, що давало змогу правильно лікувати хворого. Вимоглива до себе, вчила нас відповідальності за свої вчинки в ставленні до хворих .Могла одним словом згладжувати конфлікти ,які іноді зустрічалися з "нетерпеливими "пацієнтами,

при цьому ніколи не принижуючи лікаря. Звертала увагу на правильне ведення медичної документаці, чіткості та лаконічності у веденні амб. карточок. Завдяки їй, ми постійно навчалися : розбір нетипових випадків хвороби , опановували читання ЕКГ, не пропускали статті в медичній пресі. Ми були колективом де кожен відчував підтримку, взаєморозуміння, колегіальність - і це велика заслуга нашого керівника, лікаря вищої категорії ,вмілого організатора, вчителя, наставника - Марченко Галини Іванівни.

З 1962 року до роботи в лікарні приступила Юраш Раїса Саватівна, яка спочатку працювала лікарем -терапевтом, а потім ревматологом та лікарем кабінету функціональної діагностики. Першою в районі організувала диспансерний нагляд за хворими на серцево-судинну патологію (метод активного спостереження за пацієнтами, з метою впливу на протікання хвороби та її лікування). До Раїси Саватівни звертались за допомогою круглодобово навіть вночі, якщо виникали труднощі в трактовці ЕКГ. Вона вчила співставляти клінічні прояви хвороби з результатами функціональних обстежень. За обсягом та якістю обстежень кабінет функціональної діагностики був одним з кращих в області. Гарна господиня вміла готувати смаколики (тоді страви з баклажанів були екзотикою), пригощала нас, та вчила їх готувати.

На початку 60-х років з Киселівки до райлікарні приїхало подружжя Осадченків. Надія Іванівна працювала лікарем-кардіологом та опікувалась ветеранами Другої світової війни. На протязі трудової діяльності працювала ординатором терапевтичного відділення та завідуючою кардіологічним відділенням. Вчила молодих колег вмінню вислуховувати серцеві тони ,ритм , співставляти їх з клінічними ознаками. Досконало володіла такими методами обстеження , як аускультація, пальпація, перкусія та вчила молодих колег не нехтувати ними. Продовжила з своєю надійною помічницею, яка пройшла дорогами війни, Гончаренко Марією Іанівною, вести диспансерний нагляд за хворими на серцево -судинні хвороби.

З 1967 року після роботи в Топильнянській дільничній лікарні прийшла на посаду дільничного терапевта Клименко Лідія Андріївна. Наступні роки Лідія Андріївна працювала лікарем підліткового кабінету, зав. поліклінікою, зав. терапевтичним відділенням, районним терапевтом, але головною ділянкою її роботи була ендокринологічна служба, якій й присвятила своє життя. Відомо, що до неї ендокринологом працював лікар Куріпко ( на жаль ініціалів не знаю). Своїм ставленням до хворого успадкувала мудру школу : вислухати хворого, дати пораду, правилно організувати режим харчування та побуту. Вона ніколи не втомлювалася (скоріше не виказувала втоми, бо щоденно приймала до 30 й більше пацієнтів) давати пораду пацієнту про особливості харчування, режиму дня. Ретельно оглядала кожного хворого: пальпація щитоподібної залози, молочних залоз, лімфовузлів, прослуховування легень, серця, вимірювання АТ. Контролювала не лише прийом ендокринологічних ліків, а й призначення інших спеціалістів. Багато приділяла уваги профілактиці ендокринологічних захворювань у підлітків та дітей. Консультувала тяжких хворих на ендокринну патологію в стаціонарі, була постійно ургентною. Мала вищу атестаційну категорію.

Ми, як молоді спеціалісти, мали змогу порадитись з інфекціоністом Теребіновою Любою Семенівною, лікарем підліткового кабінету Русіною Любою Іванівною .,Пісчаною Ніною Євгенівною.

В роботі нам були надійними помічниками медичні сестри: Головко Г. Г., Шевченко О. П., Кривенко Є. Т., Гичка Н. І., Теличко В. В., Онопрієнко Г. П., Гончаренко О. Й., Кавуненко К. П., Шпоть Л. та ветеран серед дільничних медсестер, яка працювала з П. К. Устименком -Анна Федосіївна (прізвище не можемо пригадати, підкажіть).

Простежимо розташування терапевтичного відділення в описаний історичний час. В 50-ті- 60-ті роки відділення знаходилось в старому пристосованому приміщенні по вул. А. Таранця. На початку 60-х років відділення розташовувалось й в будівлі району цукрового заводу ,а перед переводом до нової лікарні - в приміщенні "Водолікарні". З 1976 року терапевтичне та кардіологічне відділення знаходились на 4-у поверсі й налічували 60 ліжок ( далі буде)