ЖЕНЩИНАМ – ПЕДИАТРАМ
  Кто-то в шутку  однажды  сказал,
 Что на женщине держится мир.
 Он, наверно,  по своему  прав,
 Тот мудрец, чье  я имя забыл
     Мир и дети- понятье  одно,
     Чтобы там  мудрецы не мудрили.
     Вам на хрупкие плечи легло
     Бремя тяжкое -ПЕДИАТРИЯ
Это праздник сегодня у вас.
Будни были вчера, будут завтра.
Я то знаю как труден подчас,
Хлеб насущный, у Вас -педиатров.
  Сколько будет  бессонных ночей
  Сколько будет тревог и печалий.
  Сколько раз  вам твердили " Зачем,
  Вы дорогу такую избрали".
Будет трудно порой на  душе.
Но в работе своей есть отрада:
Разве нежность в глазах малышей,
Не высокая в мире награда.
  Не стесняйтесь седин и морщин.
  Вы  своею работой красивы.
  Вы всегда восхищали мужчин
  Своей нежностью, лаской и силой.
Счастья вам и успехов в труде.
Пусть для грусти  не будет причины.
Все же  помните, что на Земле,
Где-то есть  педиатры-мужчины 

                       ШАНОВНІ   ДРУЗІ!
Декілька днів тому я розмістив свій допис  "Спогади  про тата".
   Щиро вдячний  Вам за відгуки,  за теплі слова в адресу мого тата.
Дуже  зворушливо  те, що  його ще пам"ятають  і  так тепло  згадують.
    А тепер  про історію цього допису.
Я  лікар  і немає в  мене літературного хисту.
 А  років  10 тому  я  познайомився  в  Інтернеті з  неодинарною
людиною.   Це  Демидюк  Федір  Петрович-щирий українець.
 На жаль, його вже немає  серед нас...
   Петрович - мій  ровесник.  Народився на хуторі  поблизу  с. Шевченкове-
Батьківщині  Т.Г.Шевченка.  В  це село ходив  школу..
  Потім  навчався в  Черкасах.    Хіппував.      Попав  під ковпак КГБ.
І  добрі люди   йому  порадили:  "Линяй,  хлопче  в армію".
 І  Петрович  в  23 роки пішов на строкову  службу.
 Мабуть  там він  добре  себе  "проявив".
Коли  прийшла  рознарядка  на  відправку на навчання одного солдата
в  університет  ім. П.Лумумби, то послали  його,  Хоча  він і  безпартйним.
  Закінчив,  працював в Алжірі,  потім  осів в  Харкові.
Дуже вболівав  за долю  України.
  Петрович  запропонував мені  написати про батька.
Я  написав.  Він прочитав  і порадив  це  оформити  в  художній  формі.
Але я все  тягнув  резину. Тоді  Петрович затребував  всю мою 
писанину і оформив  сам. Надрукував і переслав  мені.
 Що   з    цього  вийшло-  до  Вашої  уваги.

                                   З  повагою  Микола  Сова

Лозуватка 2020. Черкаська область. Україна