вівторок, 24 грудня 2013 р.

Наша Руслана







З
гордістю вдягаю це вбрання,


Як
колись носили мої предки.


Хоч
без фірменної етикетки,


Ця
сорочка, як моя рідня.


І
хай кажуть: «Це уже не в моді», Так для себе смаку цім знайду. Традиційно, як
колись в народі,


Я у
вишиваночці іду.


Щира,
щира українка,


Може
хто сміється,


А я
справді Україну помістила в серці.


Щира,
щира українка,


До всіх націй з миром. Обіймаю
Україну Я піснями щиро.


Це для тебе, мати-Україно, Своє юне
серце відкриваю.


І з добром я пісню цю співаю. Щоб
цвіла любов, як та калина. Пам’ятаю я своє коріння,


Не гордую ні борщем, ні салом, Адже
роду нашого немало.


Сію у піснях
добра насіння.
Р. Лоцман

Це  наша Руслана  Лоцман.
Співачка, поетеса і просто  красива  дівчина.!  Випустила  диск,  книгу..виступає  з концертами.
Виросла  Руслана в  нашій Сигнаївці.
   Наш  Діма  на  Майдані  познайомився  з  Русланою   Лижичко  і супроводжував  її в поїздках до дитбудинків..  І   Він  Розповів
Лижичко про нашу  Руслану.
Телефонує:  "Повідом Руслану,  що  Лижичко  чекає  її на  Майдані  після  22.00."
  Це  було на  Миколая. Я  зробив.
  Дві  Руслани  познаймилися  і наша  Руслана  виступала  на  Майдані.
  За  словами  Діми в  очах  Лижичко  була  ревність.
  Вчора,  21.12.,  після  23.00,  наша  Руслана  знову   виступала на  Майдані.
 Ми отримали  подяку  

середу, 4 грудня 2013 р.

В НАС Є МАЙДАН!

В НАС Є МАЙДАН!

В НАС Є МАЙДАН!
!Гей, українці! Нумо на Майдан!
Вас Україна кличе на підмогу!
Підтримки, браття, жде від громадян!
Залиш усе і вирушай в дорогу.

Залиш образи, болі і жалі,
Що ними серце повниться по вінця.
У нас є право на своїй землі
На кращу долю, браття – українці!

В нас є Майдан – святилище сердець,
У нас є віра і незламна воля!
Настав терпінню нашому кінець,
Нам врешті, браття, усміхнеться доля!

Хай гордістю наповняться серця!
Забудь про сльози, відчай і зневагу.
Як браття, Вам, пасує до лиця
Співати гімн під розгортання стягу!

Тож, браття, дружно йдемо на Майдан
Його ущерть заповнимо по вінця!
Незламний дух, піднесеності стан,
Відчуй, країно, волю українця!


ДВА МАЙДАНИ……Два майдани…Мою Україну
Знову ділять на Захід і Схід.
Один – уже випрямив спину,
А на тому знущання і стид!

На одному стоять патріоти,
Що за покликом серця прийшли.
А на другий зірвавши з роботи,
Мов овець з областей привезли!

Одні хочуть свободи і волі
І не видно страху у очах.
В інших рабством скалічені долі,
Їхні душі заковує страх.

На одному майбутнє держави,
Її молодь, надія і цвіт.
А на тому кайдани іржаві
І в вікні заґратований світ!

Подивіться на їхні обличчя,
Чистоту і порив юних душ.
І на тих хто в минуле сторіччя
Повернути нас хоче чимдуж.

Невже мало пролитої крові,
Невже пам'ять коротка така?
Береги нас єднають Дніпрові,
А не ділить Славутич-ріка!

Українці! Візьміться за руки!
Ради Бога, з’єднайте серця!
І під гімну славетного звуки
Вас осінить десниця Отця!

01.12.2013 р.
Мирослав Вересюк

четвер, 14 листопада 2013 р.

суботу, 2 листопада 2013 р.

середу, 30 жовтня 2013 р.

неділю, 15 вересня 2013 р.

День міста -2013


День міста - 2013
   Вчора  ми святкували  День  міста.   Нашій  Шполі  419 років.  Погода
була кепська. Сидів  і  думав: їхати чи не їхати.
 Поїхав. В цьому році  святкування були значно  скромнішими  ніж
 у минулому.   Не  було  наметів,  де  запрошували  випити  100гр
і закусити домашньою  ковбасою,   менше було торгових точок.
Погода внесла  свої  корективи.
Були виставлені різні  атракціони, в основному,  для дітей.
  В  14 годин  почався концерт в кіноконцертному залі.  Його відкрили дошкільнята
 У фойе  були виставлені роботи нашої молодої художниці Сімак  Іри і народної майстрині  Вовк  Інни.
Провели забіг на призи районки.. А  потім  почався  весільний парад.
 Три пари молодят  пройшли у  супроводі  ансамблю  "Барвінок" від РАГСу на Центральну  площу.
Там  їх привітали  голова міста і наші артисти.   Молоді запустили в небо  голубів.  НА  ЩАСТЯ!
  І... почав накрапати  дощ.  Молоді побігли в ресторан,  концерт  продовжувався,  я поїхав додому,
 А дощ до вечора  перейшов в  зливу.
 









Інна  Вовк







Наймолодші учасники концерту













 Вітає  голова міста







   НА  ЩАСТЯ!!

  Полетіли  голуби...

суботу, 14 вересня 2013 р.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ, ДО СЛІЗ У ОЧАХ
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ, ДО СЛІЗ У ОЧАХ
Любіть Україну, як сонце любіть…
Володимир Сосюра




Любіть Україну, до сліз у очах,
До болю у грудях і щему!
Любіть не заради, за благо, чи страх,
Любіть кожен сам, по своєму!

Не вголос любіть і не на показ,
Щосили б’ючи себе в груди.
Любіть почуттям, як батьки люблять вас
І легко душі вашій буде!

Любіть до глибин недосяжних душі,
До дна, що у власній кишені!
Любіть не за статки свої, бариші
І будьте у цім навіжені!

Любіть не зате, що вона вам дала,
Чи ще зобов’язана дати!
А тільки тому, що вона лиш була,
Як в кожного – батько і мати!

Любіть не за розкіш і сяйво вогнів,
Хоч важко за злидні любити…
Любіть! І щоб кожний із вас захотів
Для неї в житті щось зробити!

вівторок, 20 серпня 2013 р.

Найспортивніше село


Найспортивніше село
  17.08.2013р. відбулися змагання  "Найспортивніше  село Шполянщини - 2013"
 Переможець буде представляти район на обласних  змаганнях у вересні місяці. 
 
 
 
 
 
 
 
 Преса в роботі
 
 Підняття прапору  України
 
 
 Вас вітає .  "ЕЛІТА"! 
 
 Штучне  поле
 
 Зараз буде гол!
 
 А менший більшого стусає та й ще б"є...
 
 
  ГОЛ!!!

 Виходять на арену силачі..

  Лебедин забиває і перемагає в загальнокомандному
заліку.
 Решта змагань  (шашки.  настільний теніс і др.) 
проходили в інших місцях і я туди не попав.

пʼятницю, 26 липня 2013 р.

Пошук (Ховківка - Терешки)

Пошук (Ховківка - Терешки)

  Ця  історія почалася ще восени минулого року.
Наша знаменита Катерина Іванівна привела до мене чоловіка, який розшукував могилу свого дядька.
 Сержант Олещенко Михайло Дмитрович,  1924р.н.  загинув 31.01.1944р..
Його рідні, в тому числі і рідні сестри- близнята, 1937р.н.  проживають в Оренбурській обл.
 І тільки  племінник Олещенко Вадим мешкає в Кривому Розі.
   Вадим об"їздив всі навколишні села,  був у військоматі,  але слідів про свого родича не знайшов.
  Так як я вже трохи займався цим питанням,  то вони звернулися до мене.
   І  що  я нарив?
 Гвардії сержант, командир відділення  7-ї ГМСБ загинув 31.01.1944р. і похований
на північний захід від Шполи - 3км по дорозі, яка веде на Сигнаївку.
  Але звідки міряти ці 3 км? А до Сигнаївки  8 км. І як вияснилося потім, ще в  5о-ті роки
дорога на Сигнаївку пролягала південніше  нинішьньої.
   І тут сусідка говорить, що вона доглядає за двома могилами радянських солдат, які поховані біля її мами. Потім появилася публікація в міській газеті, що Коваленко Василь доглядає могилу невідомого солдата.  Могили знаходяться на старому кладовищі,  яке називається  "Єврейське"
  (Там поховані і православні)
Поїхали, подивилися,  зробили фото.  Зайшли до голови міста. Вадим готовий допомогти
в перепохованні  в Парк Слави.
  Але...Кладовище дійсно знаходиться на північний захід від дороги,  але відстань  там
меншк 1 км.
  Проходить час  і.....УДАЧА!!!
Я знахожу карту 1944р, де вказано  місце поховання Михайла. Це берег річки Ховківка, приблизно за за 2 км від міста.  Проїхати туди зимою чи осінню-неможливо.  Ждемо  весни.
  Прийшло літо. Дороги висохли.  Приїхав Вадим і ми поїхали.
Я  вже виміряв, ,  що від траси треба проїхати по п
ольовій   дорозі 2  км 270 метрів..  Їдемо. Дороги практично немає. Проїзжаємо  цю відстань.
Тепер треба повернути на 90 градусів  ліворуч   і добратися до русла річки.
Але туди дороги немає. Їдемо на хутір Ховківка.
Знаходимо бувшого голову  сільради с.Терешки, до складу якої і входить хутір.
Він говорить,, що були поховані солдати на хуторі, але їх останки перенесли в Терешки.
Їдемо туди, хоча Вадим там вже був і знає, що в списках Михайла  немає.
 Роблю фото братської могили. Голови сільради немає.
Вертаємося в Шполу І начинаємо  прочісувати вулицю, яка з найблизчою до дороги, яка веде на хутір. Шукаємо старожилів. Можливо хтось пам"ятає якусь стару солдатську могилу. Але дарма.
 І тут зустрічаємо мого знайомого   Івана,  який говорить, що приблизно в тому районі він бачив пірамідку з дерева. Зазвичай, на могилах солдатів ставили пірамідки.
  Їхати Іван не хоче-треба закриавати консервацію. Домовляємося  на завтра, на 7 год ранку.
  Вдома я включаю  "Планета Земля"  і бачу , що  те   місце,  на яке вказав Іван. знаходиться значно західніше. Але вранці  Їдемо і по дорозі мені все стало ясно.
 Коли Іван описав ту пірамідку, я зрозумів, що це звичайний геодезичний знак, який є і на  моїй карті.
Приїхали, але і цього знака не знайшли.
 Вертаємося до річки Ховківка. Перед самим містом тут  зробилт ставок - приватна власність.
Проїхати на той берег не дають. Ідемо пішки. З нами поводир-місцевий пес.
 Ставок закінчується, але пройти до русла річки неможливо. Хащі, Джунглі!! Все заросло.
В мене був орінтіір: могила повинна бути метрів за 300 від посадки, яка виросла вже після війни.
Доходимо і тут я зумів пробратися до бувшого гирла річки і зробити фото., Десь тут похований Олещенко Михайло в далекому 1944р.
  Вадим хоче тут встановити пам"ятний знак. З цим і вертаємося в місто.
 А що було далі?    ОО!!  Далі в діло вступили бюрократи.
 Але про  це- буде далі......
На хуторі
с.Терешки
Іван і  Вадим
Десь тут і закінчився життєвий шлях Олещенка Михайла.
 Хай  Українська Земля буде йому пухом.....

четвер, 25 липня 2013 р.

Пошук

Активізовано історико-краєзнавчу пошукову роботу в рамках підготовки заходів до 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війни 1941-1945 рр.PDFДрук
Четвер, 25 липня 2013, 12:57
1 sova25 липня 2013 року заступник головиШполянської райдержадміністрації Ольга Шпиця провела зустріч з громадськими активістами району з пошукової історико-краєзнавчої роботи.
Під час зустрічі присутні на ній активний пошуковець-шполянин Микола Сова, сільський голова Терешки Валерій Білецький, заступник голови міської ради Віталій Плетінь. Предметом обговорення стали питання щодо упорядкування могил невідомих солдатів, які загинули на території району під час Великої Вітчизняної війни. Також порушено питання щодо можливості здійснення перепоховання до міського парку Слави загиблих у війні воїнів, тіла яких покояться на старому кладовищі, а могили загиблих доглядають жителі міста Наталя Бекаревич та Василь Коваленко.
Одним із важливих питань, порушених під час зустрічі, стало встановлення пам’ятної меморіальної дошки в с. Терешки, де буде вказано прізвище одного із загиблих на території цієї сільської ради солдат, дані про місце загибелі якого вдалося розшукати.
Пошукова робота, яку проводить ентузіаст своєї справи, колишній лікар-педіатр Микола Сова, заслуговує великої вдячності людей, які ось вже сім десятиріч розшукують могили загиблих у війні родичів. Микола Іванович допомагає жителю м. Кривий Ріг Вадиму Олещенку з розшуку загиблого в цих краях діда. Ним також знайдено документи, топографічну карту, де відзначені місця захоронення загиблих воїнів (по дорозі на х. Ховківку).
«Нас колись не буде, але ж тут залишаються наші діти та внуки, які повинні зберегти пам’ять минулого. Нам усім слід думати про них», - зазначає Микола Іванович.
Ольга Шпиця подякувала Миколі Івановичу за проведену велику важливу роботу, запевнила у тому, що його ініціатива буде підтримана районною державною адміністрацією.
Вирішено провести ці роботи в термін до 01.11.2013 та приурочити до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників та 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
2 sova3 sova4 sova5 sova