Пошук (Ховківка - Терешки)
Ця історія почалася ще восени минулого року.
Наша знаменита Катерина Іванівна привела до мене чоловіка, який розшукував могилу свого дядька.
Сержант Олещенко Михайло Дмитрович, 1924р.н. загинув 31.01.1944р..
Його рідні, в тому числі і рідні сестри- близнята, 1937р.н. проживають в Оренбурській обл.
І тільки племінник Олещенко Вадим мешкає в Кривому Розі.
Вадим об"їздив всі навколишні села, був у військоматі, але слідів про свого родича не знайшов.
Так як я вже трохи займався цим питанням, то вони звернулися до мене.
І що я нарив?
Гвардії сержант, командир відділення 7-ї ГМСБ загинув 31.01.1944р. і похований
на північний захід від Шполи - 3км по дорозі, яка веде на Сигнаївку.
Але звідки міряти ці 3 км? А до Сигнаївки 8 км. І як вияснилося потім, ще в 5о-ті роки
дорога на Сигнаївку пролягала південніше нинішьньої.
І тут сусідка говорить, що вона доглядає за двома могилами радянських солдат, які поховані біля її мами. Потім появилася публікація в міській газеті, що Коваленко Василь доглядає могилу невідомого солдата. Могили знаходяться на старому кладовищі, яке називається "Єврейське"
(Там поховані і православні)
Поїхали, подивилися, зробили фото. Зайшли до голови міста. Вадим готовий допомогти
в перепохованні в Парк Слави.
Але...Кладовище дійсно знаходиться на північний захід від дороги, але відстань там
меншк 1 км.
Проходить час і.....УДАЧА!!!
Я знахожу карту 1944р, де вказано місце поховання Михайла. Це берег річки Ховківка, приблизно за за 2 км від міста. Проїхати туди зимою чи осінню-неможливо. Ждемо весни.
Прийшло літо. Дороги висохли. Приїхав Вадим і ми поїхали.
Я вже виміряв, , що від траси треба проїхати по польовій дорозі 2 км 270 метрів.. Їдемо. Дороги практично немає. Проїзжаємо цю відстань.
Тепер треба повернути на 90 градусів ліворуч і добратися до русла річки.
Але туди дороги немає. Їдемо на хутір Ховківка.
Знаходимо бувшого голову сільради с.Терешки, до складу якої і входить хутір.
Він говорить,, що були поховані солдати на хуторі, але їх останки перенесли в Терешки.
Їдемо туди, хоча Вадим там вже був і знає, що в списках Михайла немає.
Роблю фото братської могили. Голови сільради немає.
Вертаємося в Шполу І начинаємо прочісувати вулицю, яка з найблизчою до дороги, яка веде на хутір. Шукаємо старожилів. Можливо хтось пам"ятає якусь стару солдатську могилу. Але дарма.
І тут зустрічаємо мого знайомого Івана, який говорить, що приблизно в тому районі він бачив пірамідку з дерева. Зазвичай, на могилах солдатів ставили пірамідки.
Їхати Іван не хоче-треба закриавати консервацію. Домовляємося на завтра, на 7 год ранку.
Вдома я включаю "Планета Земля" і бачу , що те місце, на яке вказав Іван. знаходиться значно західніше. Але вранці Їдемо і по дорозі мені все стало ясно.
Коли Іван описав ту пірамідку, я зрозумів, що це звичайний геодезичний знак, який є і на моїй карті.
Приїхали, але і цього знака не знайшли.
Вертаємося до річки Ховківка. Перед самим містом тут зробилт ставок - приватна власність.
Проїхати на той берег не дають. Ідемо пішки. З нами поводир-місцевий пес.
Ставок закінчується, але пройти до русла річки неможливо. Хащі, Джунглі!! Все заросло.
В мене був орінтіір: могила повинна бути метрів за 300 від посадки, яка виросла вже після війни.
Доходимо і тут я зумів пробратися до бувшого гирла річки і зробити фото., Десь тут похований Олещенко Михайло в далекому 1944р.
Вадим хоче тут встановити пам"ятний знак. З цим і вертаємося в місто.
А що було далі? ОО!! Далі в діло вступили бюрократи.
Але про це- буде далі......
На хуторі
с.Терешки
Іван і Вадим
Десь тут і закінчився життєвий шлях Олещенка Михайла.
Хай Українська Земля буде йому пухом.....
Наша знаменита Катерина Іванівна привела до мене чоловіка, який розшукував могилу свого дядька.
Сержант Олещенко Михайло Дмитрович, 1924р.н. загинув 31.01.1944р..
Його рідні, в тому числі і рідні сестри- близнята, 1937р.н. проживають в Оренбурській обл.
І тільки племінник Олещенко Вадим мешкає в Кривому Розі.
Вадим об"їздив всі навколишні села, був у військоматі, але слідів про свого родича не знайшов.
Так як я вже трохи займався цим питанням, то вони звернулися до мене.
І що я нарив?
Гвардії сержант, командир відділення 7-ї ГМСБ загинув 31.01.1944р. і похований
на північний захід від Шполи - 3км по дорозі, яка веде на Сигнаївку.
Але звідки міряти ці 3 км? А до Сигнаївки 8 км. І як вияснилося потім, ще в 5о-ті роки
дорога на Сигнаївку пролягала південніше нинішьньої.
І тут сусідка говорить, що вона доглядає за двома могилами радянських солдат, які поховані біля її мами. Потім появилася публікація в міській газеті, що Коваленко Василь доглядає могилу невідомого солдата. Могили знаходяться на старому кладовищі, яке називається "Єврейське"
(Там поховані і православні)
Поїхали, подивилися, зробили фото. Зайшли до голови міста. Вадим готовий допомогти
в перепохованні в Парк Слави.
Але...Кладовище дійсно знаходиться на північний захід від дороги, але відстань там
меншк 1 км.
Проходить час і.....УДАЧА!!!
Я знахожу карту 1944р, де вказано місце поховання Михайла. Це берег річки Ховківка, приблизно за за 2 км від міста. Проїхати туди зимою чи осінню-неможливо. Ждемо весни.
Прийшло літо. Дороги висохли. Приїхав Вадим і ми поїхали.
Я вже виміряв, , що від траси треба проїхати по польовій дорозі 2 км 270 метрів.. Їдемо. Дороги практично немає. Проїзжаємо цю відстань.
Тепер треба повернути на 90 градусів ліворуч і добратися до русла річки.
Але туди дороги немає. Їдемо на хутір Ховківка.
Знаходимо бувшого голову сільради с.Терешки, до складу якої і входить хутір.
Він говорить,, що були поховані солдати на хуторі, але їх останки перенесли в Терешки.
Їдемо туди, хоча Вадим там вже був і знає, що в списках Михайла немає.
Роблю фото братської могили. Голови сільради немає.
Вертаємося в Шполу І начинаємо прочісувати вулицю, яка з найблизчою до дороги, яка веде на хутір. Шукаємо старожилів. Можливо хтось пам"ятає якусь стару солдатську могилу. Але дарма.
І тут зустрічаємо мого знайомого Івана, який говорить, що приблизно в тому районі він бачив пірамідку з дерева. Зазвичай, на могилах солдатів ставили пірамідки.
Їхати Іван не хоче-треба закриавати консервацію. Домовляємося на завтра, на 7 год ранку.
Вдома я включаю "Планета Земля" і бачу , що те місце, на яке вказав Іван. знаходиться значно західніше. Але вранці Їдемо і по дорозі мені все стало ясно.
Коли Іван описав ту пірамідку, я зрозумів, що це звичайний геодезичний знак, який є і на моїй карті.
Приїхали, але і цього знака не знайшли.
Вертаємося до річки Ховківка. Перед самим містом тут зробилт ставок - приватна власність.
Проїхати на той берег не дають. Ідемо пішки. З нами поводир-місцевий пес.
Ставок закінчується, але пройти до русла річки неможливо. Хащі, Джунглі!! Все заросло.
В мене був орінтіір: могила повинна бути метрів за 300 від посадки, яка виросла вже після війни.
Доходимо і тут я зумів пробратися до бувшого гирла річки і зробити фото., Десь тут похований Олещенко Михайло в далекому 1944р.
Вадим хоче тут встановити пам"ятний знак. З цим і вертаємося в місто.
А що було далі? ОО!! Далі в діло вступили бюрократи.
Але про це- буде далі......
На хуторі с.Терешки Іван і Вадим Десь тут і закінчився життєвий шлях Олещенка Михайла.Хай Українська Земля буде йому пухом.....
Немає коментарів:
Дописати коментар