ТРАВМАТОЛОГІЯ

Р озділ 14

Закрадається думка і навіть впевненість, що немає жодної сім"ї, яка б не зверталась до лікарів травматологів-ортопедів. Одна з найзатребуваніших та найважчих спеціальностей в медицині. Як і всі хірургічні спеціальності,травматологія відокремилась на початку 20-го століття від матері-хірургії.

Кафедра травматології та ортопедії Національного медуніверситету ім . академіка Богомольця заснована в 1923 році. Першим завідуючим кафедри був доктор меднаук Сергій Лук"янович Тимофєєв. Харківська школа розпочинається з медико-механічного інституту, коли в 1926 році утворилась кафедра ортопедії та травматолоії і очолив її Михайло Іванович Ситенко. Він же й заснував журнал: "Ортопедія і травматологія" в 1927 році. Ці дві школи й були провідними в галузі травматології.

Засновником травматологічної школи в Шполянському районі був Василь Устимович Юраш. Непересічна й неординарна особистість, і саме завдяки його унікальній пам"яті, мені вдалось підняти пласт історії медицини Шполянщини кінця 50- х та початку 60-х років. Живий свідок тих часів любязно та активно сприяв і допомагав розкривати забуті імена наших колег. Я красно дякую Василю Устимовичу за небайдужість та бажання допомогти. Він надіслав мені більше 50 листів своїх згадок про роботу та життя й події в лікарні та районі, що відбувались впродовж останніх 60 років. Тож попрожкуємо разом з ним в історію травматології Шполянщини.

Юраш В. У. по закінченню Одеського медінституту працював в Шевченківській дільничній лікарні, яку незабаром й очолив. Доля розпорядилась так, що 26 .05. 1965 року він був зарахований хірургом до райлікарні з перспективою спеціалізації по травматології. На той час хворим з травмами надавали допомогу в хірургічному відділенні, яке очолював П. П. Лихолай і хірургами працювали Дашківський А. В., Чайкун А. П., Заїка Д. С.. Перші місяці він вчився в цих досвідчених спеціалістів. Зокрема, найбільше довелось працювати з Заїкою Д. С., який доручив передивитись всі рентгензнімки, які були у відділенні. Так склалось, що був період відпускної кампанії й всю допомогу надавали разом. Після курсів на базі обласної лікарні з вересня по грудень, став виконувати функцію хірурга-травматолога. Якось під час операції через травму живота та внутрішню кровотечу, яку проводили з Дашківським та Чайчуком, виникла необхідність в дачі наркозу, з чим успішно впорався. З того часу, за необхідності, виконував і функцію анестезіолога. В 1965 році довелось давати наркоз й під час операції, яку проводив М. О. Коломійченко через мастит.

У 1967 році підвищував кваліфікацію під керівництвом доктора меднаук професора Богданова Ф. Р. За час роботи ще в 1972, 1977 ,1983 роках побував на підвищенні кваліфікації в Києві, Кривому Розі, Запоріжжі .Добре запам"ятав, як вперше зробив хворому з черепно-мозковою травмою та коматозному стані трепанацію черепа. Обласний нейрохірург не міг виїхати через складні погодні умови й з Войтовичем Б. Ф. здійснили цю непросту операцію й спасли життя хворому, який за години міг померти.

Травматологічні ліжка існували при хірургічному відділенні по вул. Мар"янівській. Травматизм щорічно зростав, особливо серед мотоциклістів й кількість хворих збільшувалась до 20-ти на 35-38 ліжках хірургічного відділення. Керівництво лікарні прийняло рішення про перевід ЛОР відділення в окреме приміщення, а на його місці розташувати травматологічні ліжка. Після проведеного поточного ремонту 23 березня 1972 року утворилось відділення травматології, але юридично не оформлене. Старшою медсестрою призначено Шевченко Євгенію Степанівну, палатні медсестри: Остапенко Марія Корніївна, Коротка Лариса Філатівна, Калита Варвара Григорівна. У відділенні лікувалось 17- 20 пацієнтів. Хворими займався Юраш В. У., а також з"явився травматолог Вишневський, якого через 1 рік забрали до армії і в Шполу він не повернувся. У 1974 році до роботи приступила травматолог з досвідом Кочерженко Нона Кирилівна, яка й працювала до 1979 року. Отже, у лікарні з 1974 року працювали два травматологи, але екстренну допомогу хворим з травмами надавали й хірурги.

З відкриттям нової лікарні (БАМу) травматологічне відділення на 30 ліжок юридично затвердили й відповідно укомплектували штатом. Знаходилось воно на першому поверсі, поруч з приймальним відділенням. З серпня 1976 року ряди травматологів після проходження інтернатури поповнив молодий перспективний лікар Павлишин Роман Миколайович. Саме він в 1978 році застосував апарат Єлізарова на рівні районних лікарень при несправ жньому суглобі гомілки, про що сповіщала "Медицинская газета". На жаль, в 1980 році він виїхав з Шполи. У 1978 році після проходження інтернатури на базі обласної лікарні приступив до роботи Уманець Василь Петрович. З моменту заснування відділення завідував ним Юраш Василь Устимович .З збільшенням техніки в колгоспах, на підприємстах та в побуті, щорічно зростав, як виробничій так і побутовий травматизм. Райтравматологом та колегами проводилась велика робота по його профілактиці. Проводились заняття по наданню екстренної допомоги, читались лекції . В програмі занять з лікарями та фельдшерами обов"язково розглядались питання профілактики травматизму.

У 1979 році зав. відділенням призначено Уманця Василя Петровича. У 1980 році, після відїзду Р. М. Павлишина , до травматологів приєднався після проходження інтернатури Вітренко Василь Дмитрович, який тривалий час працював на 1 ставку , а після призначення завідуючим поліклініки, до 2005 року працював на 0, 5 ставки. На превеликий жаль, важка хвороба перервала його трудову діяльність . У 1983 році прийшов до лікарні Олексій Флавіанович Варенко який пропрацював біля 5 років й перейшов на роботу судмедексперта районної прокуратури . З 1990 по 2001 рік працював травматологом Ткаченко Вадим Юрійович й виїхав до Черкас. З 2003 по 2005 роки після проходження субординатури в травматилогічному відділенні працював Уманець Олег Васильович, й перейшов до травматологічного відділення обласної лікарні де успішно працює по сьогодні. З 2009 по 2011 рік працював травматологом Гросу Андрій Костянтинович , який, на жаль, трагічно загинув. Біля одного року в 2012 році працював Кишеля Євген Євгенович й виїхав за кордон. У 2005 році після переходу Уманця Василя Петровича на посаду головного лікаря й хвороби Вітренка В. Д .,залишився один Юраш Василь Устимович. В 2006 році повернувся до Шполи досвідчений Ткаченко Вадим Юрійович, який і по сьогодні завідує травматологічним відділенням.

Багато цікавого, від смішного до трагічного, виклав в своїх листах-згадках виклав Юраш В. У. Формат цієї історії не дає можливості зробити цього. Та все ж, викладу епізод його зустрічі на Миколаївщині з Генеральним секретарем ЦК КПРС Микитою Сегійовичем Хрущовим, коли він після привітання та знайомства, порадив рецепт від сивини волося чисто його - зняв шляпу й показав свою лису голову. З надважкого й трагічного, серед буднів людського горя й травм(шукання патифонної голки в долоні жіночої руки а це дуже складно), до трагедії на залізниці під ст. Цвіткове, коли зіштовхнулись два пасажирські потяги з масовими жертвами. Саме він та Войтович Б. ФЮ побували в тому пеклі, надавали першу допомогу й вивезли з місця аварії та госпіталізували до нашої лікарні 17 травмованих пасажирів.

Роботу лікарів-травматологів не можна уявити без їхніх надійних помічниць медсестер, які вміють все , включаючи старі перевірені часом гіпсові пов"язки. На довгому шляху травматологічної служби їх було багато й зробимо спробу назвати імена помічниць : Остапенко М. К., Канівець Л. П .,Ворона Л. Г .,Борисенко Л. М., Збризька Л. Б., Мельник С. Б., Трощенко Н. Г., Тиха О. О., Бойко О. С., Золотобой І. П., Джумеля І. Я., Самойленко Л. П., Височанська Ю. А., Римська К. О., Вишінська Н. М .,Вовченко В .А .,Савченко В. В., Грунь О. Д., Дубровська Н. З .,Скотар А., Менюк Л.Пухлій Ольга, Сосновська Лідія.

Прошу підказати імена пропущених та надати світлини працівників служби. .