Розділ 11 ФТИЗІАТРІЯ

Його авторитет у науковому медичному світі був безперечним, ,популярність у народі - надзвичайна . У медичних колах він вважався "лікарською совістю", що було найвищим визнанням його моральних і професійних якостей .У народі професора називали "святим лікарем" - за милосердя і співчуття, безкорисність і безвідмовність в допомозі хворим. Він автор першого підручника з туберкульозу і популярних брошур про профілактику цього захворювання. Домігся створення навколо Києва протитуберкульозних санаторіїв. Це його ім"ям названо Національний інститут фтизіатрії і пульмонології - Феофіл Гаврилович Яновський.

Завдяки таким "святим" людям утворювалась, існувала й існує медицина, зокрема фтизіатрія. Надзвичайно важко дається історія фтизіатричної служби нашого району ,але завдяки Кравченко Вірі Олександрівні ,яка з 7 жовтня 1963 року по квітень 2013 року працювала на цій важкій, тернистій ниві, вдалось зібрати певний матеріал. Це людина, яка присвятила своє життя служінню людям й надзвичайно відповідально та добросовісно й сумлінно відносилась до роботи, зуміла зберегти пам"ять про все та всіх, хто де й коли працював у фтизіатрії.

На початок 60-х років протитуберкульозний кабінет знаходився з південної сторони поліклініки по нинішній вул. Соборній. Завідувала кабінетом Лінник Тамара Порфирівна ,людина широкої, світлої душі та висококваліфікований спеціаліст. Добросовісно та відповідально ставилась до роботи, добре читала рентгензнімки. Ділилась досвідом й була справжнім талановитим вчителем. Так характеризує її учениця Цапенко Галина Арнольдівна. На початку 60-х років відкрили тубдиспансер, який розмістили на території лікарні по вул. Мар"янівській в старому дерев"яному будиночку. Будівля обмежена в площі та з пічним опаленням ,в якій була й лабораторія. Службу підсилили лікарі Краснов Семен Йосипович, який працюавав ще й в рентген кабінеті та Вовк Сергій Іванович й фтизіопедіатр Леніжанська Валентина Федорівна. На початок 70-х років ці фахівці Шполу залишили, а до служби приєдналась Шалімова Ольга Семенівна. Яка з 1982 року й очолила службу. З 1вересня 1979 року до фтизіатрів прєдналась молода, відповідальна та добросовісна лікар Цапенко Галина Арнольдівна ,яка виросла у висококваліфікованого, авторитетного фтизіатра. Фтизіатричну лабораторію впродовж десятиліть очолювала Кравченко Ніна Полікарпівна. Справжнім довгожителем та старожилом служби була Шльосер Тамара Євгенівна, яка біля 60 років утримувала старе приміщення, топила, прибирала, мила підлогу,стежила за санітарним станом. Мені випала нагода побувати на її ювілеї з нагоди 80 -ти ліття та виході на пенсію та зафіксувати це на світлинах. Статистиком в службі довготривалий час працювала Гончаренко Віра Максимівна. Старшою медсестрою - Кулинич Олександра Йосипівна. Впродовж багатьох років регістратором працювала Кулинич Віра Степанівна.

В 1983 році, з відкриттям нової поліклініки, для фтизіатричної служби виділили північне крило приміщення. З 1984 року пішла на пенсію Лінник Т. П. Районним фтизіатром працювала Шалімова О. С. Ряди служби поповнили медсестри Рябокінь Таїса Іванівна та Стригун Оксана Павлівна. З 1996 по 2003 роки районним фтизіатром працювала Цапенко Г. А. Після виходу на пенсію за вислугою років й виїздом Цапенко Г. А., службу знову очолила Шалімова О. С. до 2015 року, а з 2016 року пішла на пенсію. В 2005 році приєдналась до роботи в службі Набережня Тетяна Костянтинівна, яка з 2015 року є районним фтизіатром.

Фтизіатричну службу не можна уявити без Швеця Петра Яковича ,який більше 30 років працював на переносному флюороавтобусі. Відповідальний, добросовісний, пунктуальний, чесний та порядний в стосунках ,таким залишився він в пам"яті медиків. Завдяки і йому служба впродовж багатьох років визнавалась кращою в області. Працював беззмінним водієм Саша, так з шаною називає його Цапенко Г. А., а прізвище забулось. Змінив Швеця П. Я. Яровий Ігор Миколайович, який став не тільки гідним продовжувачем відповідальної справи, а й доброю, щирою, приятельською та уважною до хворих людиною. Не прості часи настали й для фтизіатричної служби, але колектив очолюваний Набережною Т. К .з Стригун О. П., Яценко Т. А., Гончар В. М. справляються з складнощами та існуючими проблемами.

Від поважної, шановної пенсіонерки Лимар Катерини Федотівни, яка біля 50 років життя віддала медицині, вдалось ще з"ясувати. На території Лебединського жіночого монастиря з 1961 по 1972 роки діяла туберкульозна лікарня обласного значення . В лікарні працювали: рентгенолог Козленко та фтизіатри Кононенко, Біленко та Калачинський. На жаль ініціали не залишились в пам"яті.

й лабораторію