Розповідаючи про тандем головного лікаря Д. С. Діденка та начмеда Д. С .Заїки, я дещо перескочив у часі. На період з 1973 -го й по 1978 -й роки заступником головного лікаря з медичної частини був молодий талановитий та перспективний хірург Олександр Андрійович Сліньков. Саме на його плечі лягли організаційні питання устаткування відділень, їх упорядкування та обживання на новому місці. Його дружина Тетяна Михайлівна завідувала клініко-діагностичною лабораторією. З квітня 1977-го року вони поселились в нашому будинку, що поруч з лікарнею й більшу частину знаходились на роботі ніж вдома. Олександр Андрійович мав хист художника й додатково займався оформленням різноманітних наочних стендів та художньо оздоблював інтер"єр лікарні .Займася він

й чеканкою по металу. Пригадую, що одна з його робіт знаходилась в кімнаті- музеї братів Коломійченків. Помітивши його організаторські та ділові здібності рішенням ОУОЗ, призначили на посаду головного

лікаря Драбівської районної лікарні.

Заступником головного лікаря з медичної частини було призначено молодого дитячого хірурга та, на той час завідуючого поліклінічним відділенням, Дуженко Володимира Ананійовича, але й він не довго займав цю посаду й був призначений головним лікарем Смілянської райлікарні. Ось вже за ним з 1981 по 1997 роки працював начмедом Заїка Д. С.

Короткочасно займав цю посаду Анатолій Олексійович Іванов (уролог), а потім до 2005 року - Василь Григорович Соколовський (кардіолог). З березня 2005 року заступником по медичній частині працює Михайленко Валентин Володимирович і на сьогодні він - медичний директор.

На 1985 -й рік ліжковий фонд лікарні сягнув 535 ліжок. .Кількість лікарів зросла до 155 чоловік, а середнього медичного персоналу до 479 ( Всього в районі було розгорнуто 655 ліжок)

Чисельність жителів в районі щорічно падала, нарожуваність зменшувалась ,а ліжка нарощували. Справа в тому, що стара система охорони здоров"я передбачала фінансування на кількість ліжок. Чим більше ліжок, тим більше коштів виділялось на утримання лікарні. Вимагалось й виконання плану ліжко-днів й ліжка не мали пустувати. З метою їх заповнення амбулаторній мережі не дозволяли видавати лікарняні листи продовженістю більше 7-8 днів ( окрім довготривалого лікування). Госпіталізували на планове оздоровлення й т. д. Хворі, які могли спокійно лікуватись в домашніх умовах, госпіталізувались .Була й категорія хворих ,які любили похворіти ,адже створені санаторні умови. Забезпечувалось повноцінне калорійне харчування, телевізори, належні санітарно-гігієнічні умови. Хворі забезпечувались безкоштовним мінімумом необхідним для лікування. Не прийнято було говорити про дефіцит, на той час високоефективних препаратів: оксиферіскорбон, церебролізін, лідаз, фестал, панзинорм, 5-НОК й т. д . Препарати видавались по талонах ,а в стаціонарі призначались комісійно, за обгрунтуванням лік. лікаря, зав .відд. та начмеда. З працівниками аптек вітались навіть з протилежної сторони вулиці. Як казав Аркадій Райкін: "Зав. склад , товаровед - уважаемый человек!"

На кінець 80-х років припала тривала стагнація в галузі економіки та це відбилось й на медицині.

У 1983 році відбулась ще одна знакова подія - прийняла перших відвідувачів нова районна поліклініка на 375 відвідувань за зміну. До цього поліклінічне відділення лікарні багаторазово змінювало розташування : в старовинному приміщенні по вул. Гоголя, по вул. Соборній (колишня Леніна), "Водолікарня". Завідували поліклінічним відділенням: Прудкий Іван Іванович, Русіна Любов Іванівна, Теребінова Любов Семенівна ,Дуженко Володимир Ананійович. Завідували новою поліклінікою: Вітренко Василь Дмитрович, Клименко Лідія Андріївна ,Варенко Зоя Леонідівна, Гогота Надія Олександрівна, а на сьогодні - Маєтна Лідія Павлівна.