Розділ 7

Відомості про історію служби допоміг зібрати Анатолій Олексійович Іванов ,який працює в лікарні з 1976 року.

Перші ліжка урологічного профілю з"явились в складі хірургічного відділення на території лікарні по вул. Мар"янівській, де урологами працювали Михайло Іванович Пустільнік та Володимир Юхимович Дідук. В1976 році в новозбудованій лікарні відкрили відділення урології на 30 ліжок, яким завідував М. І. Пустільнік. Ординатором працював В. Ю. Дідук. В кінці 70 років до лікарні приїхали Мудрик Ірина Володимирівна та Тимченко Володимир Олександрович . На початку 80 років Пустильник М. І. запрошенй до Черкаської обл лікарні на посаду зав. урологічним відділенням й став обласним урологом. Очололив урологічне відділення Дідук В. Ю.

Мудрик І. В. через 2 роки переїхала до Києва, а Тимченко В. О. - до Білої Церкви . З 1983 року, після спеціалізації по урології, з хірургії перейшов до урологічної служби Іванов А. О. й з 1984 року він призначений зав. урологічним відділенням. В кінці 80 років ряди урологів поповнив Мартинюк Володимир Юхимович. Після раптової смерті Дідука В. Ю. на цих двох спеціалістах більше 20 років трималась урологічна служба й було зроблено сотні операцій, включаючи аденектомії та операції на сечовому міхурі. Оперували й на нирках з приводу сечекавеневої хвороби. Біля 30 років урологічне відділення носило статус міжрайонного й забезпечувало допомогою Катеринопольський, Гордищенський та Корсунь-Шевченківський райони. Володимир Юхимович Мартинюк більшу частину життя провів на роботі в лікарні й часто допомагав оперувати й хірургам. Не виніс фізичних та нервових перевантажень й пішов передчасно з життя.

2007 року органічно вписався в колектив лікарні вже сформований, досвідчений уролог Андрій Павлович Домчук.

На жаль лиха доля не обійшла й урологічне відділення й спочатку скоротили ліжка у відділенні, а на сьогодні залишили лише 10 ліжок в складі хірургічного відділення. За часів існування лікарні, всі урологи були кваліфікованими та відповідальними спеціалістами, а М. І .Пустильник ,працюючи в лікарні, захистив і кандидатську дисертацію.

Нагадались часи початку 80 років, коли ми були молоді, заповзяті й з почуттям гумору. Медики такі ж люди як і всі, з того ж "тіста зліплені". В лікарні з"явилось багато молодих вузьких спеціалістів й над трьома тодішніми урологами, люблячи, жартували: "Один по правому яйцю, другий - по лівому, а третій -по головному органу".

На той час, практикували в осінньо-зимовий період, з турботою про сільське населення, робити щоденні виїзди бригад лікарів для огляду населення та диспансерних хворих. Пакується в УАЗ бригада з 8-10 спеціалістів ( терапевт, хірург, уролог, невролог, педіатр, акушер-гінеколог, психіатр, ендокринолог, ЛОР і т. д .) і їдемо " на багаті села". В амбулаторію чи ФАП запрошують 70 - 80 жителів села на огляд й приходило завжди більше жінок. Якщо більшість спеціалістів до 13-14 год закінчувли огляд, то терапевту було неперелевки .Почують що "Осадча" приїхала ,так звали Осадченко Надію Іванівну і йде півсела. В перші роки і я ще підключався допомогти після огляду своїх хворих. Закінчуємо бувало і о 15-16 год, а хлібосольні господарі ще й обід організують та й по 100грам нал"ють. Повертаємось вже темно. Відслідковував за явкою жителів оргметодкабінет і, якщо мало приходило людей, місцеві медпрацівники отримували прочухана й на другий день чекай сотню викликаних. Бувало, огляну своїх й читаю щось і чую під дверима:" Хто ж з гінекологів? Грузин чи ні?" (чомусь так Муковоза охрестили). Через якийсь час чую ця ж бабця, вийшовши з кабінету гінеколога: " Та він, він. Ох же й гарно оглянув! Піду ще й кумі Онисці скажу, нехай прийде покажеться". Після сотні оглянутих на другий день вранці їдемо, а Осадченко Н. І.: "Хоч би сьогодні менше було людей. В мене після вчорашнього вуха від трубки болять й права рука болить від накачування груші(всім же тиск міряла)." Войтович Б. Ф. й підкине : " В мене палець ось не згинається наоглядався прямої кишки". Заверує Муковоз М. О. : "Вам ще добре, а я ліг спати й тільки очі зімкну, а вони перед очима блис, блис. Махну рукою, а вони знову блис ,блис". І такі виїздні прийоми були. В село їдемо, зранку сміємось, анікдоти свіжі розповідаємо, а назад -викручі та виморені - мовчимо.