Розділ 7 (продовження)

"У лікарів бувають жахливі дні і ночі ,не дай, Боже, нікому цього" А. П. Чехов . Працювати в колективі неврологічної служби було важко, але й цікаво. Поруч чудові люди-лікарі, однодумці (троє випускники Вінницького медінституту) та професіонали. Лікарі, як і медсестри, молодші медсестри були молоді, життєрадісні та життєлюбні. Прагнули до знань. Ми працювали й постійно вчились. В лікарні були створені групи згідно профілю. У нас -психоневрологічного, в яку входили неврологи, психіатри та наркологи .Районні спеціалісти погоджували тематику занять, складали план на рік й щомісячно у визначений день проводили заняття на актуальні теми, розбір історій хвороби з складними випадками ,демонстрації та розбір хворих, проводились клініко-діагностичні конференції. Періодично підвищували свій рівень на курсах удосконалення лікарів, впроваджували нові методи діагностики та лікування. За минулі роки впроваджено більше 140 нових методик. Вчились і медсестри та молодші медсестри

В поліклініці працювали 2 лікарі й здійснювався прийом, виклики лікаря додому, планові виїзди на села, профогляди ,диспансеризація хворих, робота у військкоматі: приписка, призов, експертиза непрацездатності. Термінові виклики додому та надання допомоги хворим з цереброваскулярною патологією, підготовка до транспортування та госпіталізація в ЦРЛ. Медична реформа скасувала диспансерізацію і виклики додому. Хворих з інсультами госпіталізує служба екстренної допомоги без огляду невролога .

Кожен лікар-невролог поліклініки періодично працював і в стаціонарі, підвищуючи свою кваліфікацію.

Росла професійність лікарів, набувався досвід. Служба мала свого дитячого невролога, профпатолога ,експерта, двох спеціалістів з голкорефлексотерапії. Це дозволило вирішувати багато складних питань на користь пацієнтів та практично відмовитись від консультантів обласної лікарні .За останні 10 років не викликались консультанти.

Останні роки спостерігається тенденція до росту цереброваскулярних захворювань, особливо інсультів. Останні складають до 70% від загальної групи неврологічних хворих неврологічного відділення. Хворі госпіталізуються естренною допомогою в приймальне відділення. Після огляду невролога та анестезіолога-реаніматолога вирішується питання місця лікування. До 80% хворих проходять через реанімаційне відділення .З 2019 року, нарешті, встановили ліфт, яким хворі підіймаються в неврологічне відділення.

Радість виявилась недовгою. Медична реформа та ковід-19 внесли в життя свої проблеми. На плечі медиків, окрім паперових носіїв, прийшла комп"ютерізація, якій ніхто не вчив. Навчались самотужки. Кадровий голод досяг межі й лікарня не отримала молодих спеціалістів .Молодь, не маючи належної зарплатні, виїздить за кордон ,а пенсіонери звільнились, відчувши себе зайвими. Повернулись до ситуації 50 літньої давнини, коли залишився в районі 1 невролог. Як не пригадати слова М. О. Карпенка: "Неврологія в муках народжувалась і в муках помре".

Ми працювали, як нас цьому вчили ,на благо пацієнтів ,вкладали всі знання, вміння в лікування, з бажанням допомогти.

Намагались співчувати та співпереживати ,полегшити стан хворих, пробудити в їх очах іскорки жаги до життя. Нам було достатньо їх вдячності та поваги до медиків .Ми пам"ятали слова А. П. Чехова: "Професія лікаря, медицина, як і література - подвиг. Вона вимагає самовіддачі, чистоти душі й чистоти думок" .Не всякий спроможний на це. Ми намагались бути такими. Наш труд оцінювали багаторазовими подяками адміністрації ЦРЛ, почесними грамотами головного управління ОЗ ЧОДА . В 2008 році завідуючого неврологічним відділенням нагороджено відзнакою " За особливі заслуги перед Черкащ

иною". В 1993 році зав. відділенням Кольві Миколі Федоровичу присвоєно почесне звання "Заслужений лікар України" .

В 2014 та 2020 роках неврологічне відділення визнавалось лавреатом премії братів М. С .та О. С. Коломійченків. Кошти від першої премії, рішенням трудового колективу, було передано воїнам АТО.

Наші успіхи пов"язані з самовідданою роботою незмінної старшої медсестри Курінної Любові Василівни, яка працювала з часів організації відділення до 11. 08. 2020 року .Любов Василівна - вмілий організатор, лідер колективу, медсестра вищої кваліфікаційної категорії, внесла вагомий доробок в розвиток неврологічної служби району.

" Медсестра - це ноги безногого, очі сліпого, опора дитини, джерело знань і впевненості для молодої матері, вуста тих, хто занадто слабкий, або заглиблений у себе, щоб говорити". ( Вірджинія Хендерсон -перший у світі штатний інструктор по сестринській справі ).

Слова вдячності медсестрам, які працювали у відділенні:

Магдебура Тамара Іванівна, Бойко Міля Іванівна, Сич Юлія Пилипівна, Рудь Євдокія Іванівна, Тертична Людмила Іванівна, Міцкевич Тетяна Петрівна, Синчук Людмила Василівна, Руденко Галина Іванівна, Дробот Тетяна Василівна, Титаренко Ала Миколаївна, Романенко Віта Володимирівна, Сиротенко Любов Карпівна.

Подяка й тим хто трудиться й сьогодні:

Капуста Людмила Андріївна, Помазан Тамара Іванівна, Золотоверха Олена Анатоліївна, Кардаш Ірина Андріївна, ,Каретнікова Людмила Василівна, Пелих Галина Миколаївна.

В кабінеті невролога поліклініки працювали:

Сиротенко Любов Карпівна ( 1973-1992 роки), Онопрієнко Галина Павлівна (1992-1995 роки,)Пелих Галина Миколаївна ( 1983 рік по сьогодні). Досвідчена медсестра, професіонал ,чуйна людина.

Глибока шана та повага молодшим медсестрам та буфетницям, які допомагали виходжувати наших хворих.