2 розділ

Зануримось в далеке минуле й спробуємо дізнатись, як розвивалась й з чого розпочиналась медицина в Шполі на кінець 19-го -початок 20-го століть З доступних джерел можна дізнатись, що перша лікарня в Шполі була збудована в кінці 10-го століття на 40 ліжок в районі залізничної колії, близько місця нинішнього елеватора, завдяки Олександру Абазі. Напередодні Першої світової війни, в ній працювали один лікар, два фельдшери й три санітари. Навколо лікарні існувала велика площа де вільно розташовувались підводи, на яких привозили хворих. Легко діставались і залізницею. На ті роки превалювала інфекційна патологія .Ця лікарня звалась земською й в ній на 1911-й рік працювали : лікар Шмуклер Генадій Самійлович та фельдшери Д. І .Дудченко та Ф. М. Пироженко( з кн В. О. Вороневича). На час Першої світової війни додатково обладнали бараки в яких надавали допомогу пораненим та хворим.

Земська лікарня після революційних подій стала радянською й тож Г. С. Шмуклера можна вважати першим головним лікарем, який створював районну систему охорони здоров"я. Авторитетним та шанованим й невтомним працівником на ниві охорони здоров"я був фельдшер Петро Олександрович Каландирцев, який спочатку працював на цукровому заводі, а потім - в названій лікарні.

На 1923-й рік в районі працювало: 9 лікарів, 5 фельдшерів та 3 акушерки.

В 1903-му році на кошти єврейської громади була збудована друга лікарня, будівля якої збережена й розташована на початку вул Мар"янівської ( раніша назва - Больнична). Розрахована була на 30 ліжок, а про працівників цієї лікарні відомостей не вдалось відшукати.

З 1936 по 1954 -й роки головним лікарем району та акушер-гінекологом працював Борис Іполитович Бекаревич . До цього він з 1926-го року працював в Лебединській лікарні. Бориса Іполитовича характеризують ,як високоосвічену, інтелегентну та професійну людину.

Він користувався надзвичайним авторитетом серед населення, особливо в жіноцтва. Відомий факт ,що в роки подій пов"язаних з "Справою лікарів", його заарештували й запроторили до міліції. В стислий термін жінки зібрали масу підписів на його підтримку та організували своєрідний пікет. Навіть в сталінські часи, під тиском громадськості, Б. І. Бекаревича було звільнено.

В 1938-у році в районі було 2 лікарні на 100 ліжок, поліклініка ,3 лікарські дільниці, 7 ФАП-ів та дитяча амбулаторія в яких працювало: 14 лікарів, 37 фельдшерів ,18 акушерок, 65 санітарок.

Прогалини в історії, на жаль, не дають можливості назвати навіть прізвища лікарів.

Ситуація зі станом медицини під час Другої світової війни також залишається білою плямою. Відомо, що базовим осередком медичної галузі стала лікарня за адресою по вул. Мар"янівській ,де були споружені ще додаткові приміщення.

В 1944-у році прцювала лікарня на 65 ліжок, поліклініка ,дитяча консультація, санстанція. В 1947 - 1950-х роках райлікарня була об"єднана з поліклінікою й прцювало вже 35 лікарів, 163 середніх медпрацівники. Утворено районний відділ охорони здоров"я і завдуючим був В. Я. Черненко.

На 1951-й рік в районній лікарні з"явились: хірургія, терапія, гінекологія, інфекційне відд ,дитяча та жіночі консультації, тубкабінет, 2 рентгенкабінети, фізіотерапевтичний каб, зубопротезна амбулаторія.

З 1954 по 1957-й роки головним лікарем працював Павло Пилипович Лихолай, який пройшов війну військовим фельдшером, закінчив медінститут й з 1953-го року працював хірургом, зав відділенням. З 1957 по 1972-й роки він знову працював зав хірургічним відділенням. Багато сил та здоров"я віддав хворим та організаційній роботі Павло Пилипович. Був справжнім професіоналом й вмілим вчителем. В 1966-у році його роботу гідно оцінили, присвоївши звання "Заслужений лікар України". Нашому поколінню довелось працювати поруч з Павлом Пилиповичем, який вів прийом хворих в поліклініці й був активним в житті до поважного віку й навіть брав участь в хорі ветеранів району.