Розділ 9 ПЕДІАТРЯ

" Дитина входить у світ зі стиснутими кулачками: весь цей світ - мій, і бути йому в моїх руках. Людина покидає світ із розкритими долонями : ось, я нічого з собою не беру" ( Мирослав Дочинець) Лікар-акушер та неонатолог зустрічають нас і стають учасниками та свідками появи нового життя. Завжди обожнював, по особливому ставився до педіатрів. Вони - окрема безцінна ланка медицини. На них батьки часто покладають останні надії.

Шпола уславилась іменами Богом обдарованих дитячих лікарів. Педіатрична служба Шполянського району з середини 20-го століття й по сьогодні трималась на трьох стовпах : Заїці Анні Іванівні- амбулаторна ланка, яка з 1963 по 1992 роки завідувала дитячою консультацією, а потім до 2009 року працювала на прийомі діток. "Заслужений лікар України," мудрий наставник, досвідчений лікар, виховала декілька поколінь педіатрів амбулаторного прийому. Вміла працювати з мамами, яких переконувала й у важливості догляду за дитиною, її вихованні здоровому способі життя, необхідності та важливості щеплень від небезпечних хвороб. Скільки набігано кілометрів по викликах вдома, активних відвідуваннях, скільки оглянуто та вислухано!Скільки пережито безсонних ночей та передумано думок та вагань! Ганну Іванівну шанували й любили.

Теліженко Віталій Якович -райпедіатр, неонатолог ,який встигав скрізь: і прийом амбулаторих хворих, і ординатор відділення і пологове відділення і навіть 5 років віддав дітям працівників радянського посольства в Монголії.

Сова Ольга Іванівна - беззмінний ординатор дитячого відділення. Навколо цих людей і працювала педіатрична служба, організовувалась та виховувались нові покоління лікарів.

Зусиллями Миколи Івановича Сови ,деяким його світлинам, мені вдалось відтворити історію педіатрії з кінця 50 - х, початку 60-х років минулого століття.

Відомо, що дитяча поліклініка на кінець 50-х років знаходилась в будівлі на місці нинішньої міської ради. Короткий період часу службу очолював до 1960 року Нековаль В. Т. Дитяча консультація пізніше займала крило поліклініки в будівлі нинішнього приміщення податкової інспекції по вул. Соборній. В 1983 ,році з відкриттям поліклініки по вул. Соборній під дитячу консультацію виділено частину 2-го поверху з окремими виходами.

Дитяче відділення також тричі змінювало свою адресу. Старожили пам"ятають одноповерхове приміщення в районі нинішньої зупинки по вул. Таранця. Потім відділення в 1971 році переселили на 2-й поверх "Водолікарні", а в 1976 році з відкриттям нової лікарні на БАМі, під відділення на 60 ліжок виділили 4-й поверх. Після реорганізації лікарні відділення скоротили до 25 ліжок де й на сьогодні воно займає півповерху.

Золотий фонд педіатричної служби вдалось відшукати з кінця 50--х років, коли працювали: Нековаль Віктор Тимофійович, Неміровська Анна Йосипівна, Майдаровська Ціля Марківна, Вакуленко Алевтина Гнатівна, а з 1963 року і Заїка Анна Іванівна. Дитячим відділенням керувала Половина Катерина Георгіївна, яка переїхала до Черкас й завідувала дитячим відділенням обл лікарні, а потім була головою обл. МСЕК. Ординатором у відділенні працювала Неміровська А. Й. Після від"їзду Половини, з 1972 року завідуючою стала Дідук Ала Григорівна. Людина яка заслуговує на особливу шану та повагу. Вмілий організатор, надзвичайно зібрана та швидка в будь - якій роботі, і особливо з медперсоналом та дітьми. Встигала скрізь. Була не тільки лікарем ,а й нянею, як для дітей так і багатьох мам. Емоційна, жваво реагувала на оточуюче, боляче сприймала несправедливість й часто намагалась відповісти та відстоювати підлеглих та свою позицію. Я вважаю, що педіатрична служба радянських часів - це нещасні люди, які "тягнули" на собі чи не найскладнішу ділянку відповідальної роботи і їм найбільше діставалось від керівництва. Такий показник роботи, як "дитяча смертність до одного року," робив їх заручниками проблеми. Спочатку неонатологи "витягали" від смерті найтяжчих дітей, навіть з різними вадами, а потім їх "розпинали" ,коли дитина помирала до року .Абсурдним буде питання -чи хоче якийсь лікар смерті пацієнта, а особливо дитини?. Лікарі страждали від факту смерті, а їм ще й дорікали поганим показником діяльності. А скільки перепадало Алі Григорівні ,Віталію Яковичу, Ользі Іванівні та Любі Григорівні Попелюшко від незрозумілої поведінки мам, які втікали з дітьми, які не долікувались. "Пушило" за це ще й керівництво лікарні. Принцип, що "хворий завжди правий" та закиди, що лікар винен що не зумів переконати маму чи хворого, вбивав морально. Не раз зі слізьми на очах Ала Григорівна сідала в швидку та їхала на пошук матирі й вмовляла повернутись, щоб долікувати дитя .Така доля випадала й іншим працівникам стаціонару. Названі мною педіатри дійсно заслуговували звання "Заслужений лікар України".

В1995 році приїхав до Шполи Теліженко Віталій Якович ,який закінчив Вінницький медінститут, пройшов інтернатуру в 1971-1972 роках в Тернополі й з 1972 по 1975 рік працював в Шумській ЦРЛ. Зарахований на посаду ординатора дитячого відділення та замісника гол лікаря з питань охорони дитинства й материнства й працював на цій посаді до липня 1981 року. .Весь тягар відповідальності за дітей та службу ліг на його плечі. Завжди спокійний, врівноважений та впевнений в своїх рішеннях, вміло організував роботу колектива й служба була однією з кращих в області. Життєво мудрий, був порадником, як колег так і батьків, до нього горнулись й шанували та поважали його. З 1981 по 1986 роки працював в Улан -Баторі по обслуговуванню дітей працівників посольства та інших радянських місій. З 19В6 по1991 рік - ординатор дитячого відділення, а потім до 31. 08 .2008 року - неонатолог.

"Коли ми народжуємось на світ, то плачемо, а всі сміються. Коли помираємо, інші плачуть. Нам залишається сміятись" ( Мирослав Дочинець). На жаль ,ми так мало сміємось. Давайте більше посміхатись один одному!Сімнадцять років лікаря-неонатолга міг потягнути лише цей сильний та мужній чоловік.

Останній із могікан і легенда педіатричної служби, ціла епоха в ній -47 років! Це- Сова Ольга Іванівна. Слово мужність, якось не пасує до жінки ,але поряд з її професійністю, освіченістю, інтелігентністю, патріотизмом та самовіданністю підходить і мужність. Все що вона пережила за своє життя не можна вмістити в долі декількох. Лише провести 47 років в атмосфері, коли навколо плачуть дітки, а вони плачуть далеко не від дискомфорту ,а й від болю фізичного й часто душевного витримає далеко не кожна людина. Скільки через її руки пройшло діток і скільки вислухано сердечок і легень не можна вирахувати і уявити. І на сьогодні вона несе на собі цей важкий хрест допомоги дітям.

Ветераном педіатричної служби є Багатченко Зоя Анатоліївна, яка з 1975 року працювала дільничним педіатром, а з 1999 по 2012 роки очолювала дитячу консультацію.

З 1992 по 1999 роки завідував дитячою консультацією Глазков Олександр Анатолійович .З 1975 року беззміно працював в дитячому відділенні талановитий й професійно грамотний лікар Сова Микола Іванович . Він додатково пройшов спеціалізацію по дитячій неврології й здійснював консультативний прийом в поліклініці. Його поважали колеги та любили маленькі пацієнти. З 2002 року перебуває на пенсії.

Авторитетом серед батьків користується ветеранка служби Бульда Надія Василівна. Біля 15 років віддала педіатричній службі Попелюшко Любов Григорівна .З любов"ю та повагою згадують Мамалигу Тамару Олександрівну. Пам"ятають : Дуженко Тетяну Анатоліївну, Якубенко Сергія Аркадійовича, Чорного Юрія Івановича, Медушівську Тетяну Анатоліївну, Римську Валентину Миколаївну, подружжя Бєляєвих. На нелегкій ниві педіатрії продовжують працювати: Шовкова Ірина Іванівна, Матвієнко Наталія Вікторівна, Шульга Олена Олександрівна, Зінченко Ольга Григорівна.

Світла пам"ять герою-кібергу ,захиснику Донецького аеропорту, лікарю-педіатру ,нашому земляку Олександру Кондратюку! Герої не вмирають!

Вірними помічниками лікарів були медичні сестри: